Как детям объяснить смерть?
Маю ще питання…
Як ви діткам пояснюєте якщо вони говорять про смерть..?
Наприклад якщо дітки говорять, «я не хочу щоб мама або тато помирали»
Хто вже зіштовхнувся з ти що дітки усвідомлюють цю тему..?
Маю ще питання…
Як ви діткам пояснюєте якщо вони говорять про смерть..?
Наприклад якщо дітки говорять, «я не хочу щоб мама або тато помирали»
Хто вже зіштовхнувся з ти що дітки усвідомлюють цю тему..?
Моя часто балакає на цю тему
Каже мені « я ось в минулому житті,то …то…»
Або каже що « я в слудущей жизни хочу щоб в мене ти була мамою…і тд
Задавала питання що з людьми коли помирають
Я намагалась розказати що тіло помирає,душа жива,але вона ще не розуміє сповна це все
Цим літом ми були з малим на кладовищі у моєї бабусі. Оскільки це дуже далеко від місця, де ми живемо, а малого залишити не було з ким, я вирішила взяти його з собою.
Попередньо пояснила, що це мама його бабусі. Яка вже померла і її більше немає.
На кладовищі він був здивований, ставив весь час питання: а чому люди помирають, а чому їх закопують в земельку, а чому їм кладуть квіти. Я пояснювала, що люди не живуть завжди, спочатку вони малюки, дітки, дорослі, старі і потім помирають. І коли вони помирають, то так, їх закопують в земельку, а їхня душа летить на небо. Спитав, що таке душа, пояснила, що це те, що ми любимо, що ми відчуваємо, що це всі хороші і не дуже якості, які у нас є.
Він питав чи я теж колись помру м чи він колись помре. Я сказала, що це буде дууууже дуже не скоро, що попереду ще багато років, і він може про це не думати. Бо життя дуууже довге. І цього не треба боятися.
Кілька разів він перемитував потім чи я помру і говорив, що не хоче, щоб я померла.
А ще кілька разів він бачив живий коридор солдату. Питав потім чи його теж закопають, і говорив, що це сумно. Але в цілому ніби +- зрозумів те, що я хотіла донести йому.
Я казала, що смерть - це природно, і всі люди помруть, рано чи пізно, такий закон життя. Ми не можемо це змінити, але можемо гарно прожити цей час, поки разом, любити і берегти один одного. І навіть після смерті ми будемо жити в думках, у серці, поки про нас пам'ятатимуть. Сказала, що все одно буду їх мамою, просто далеко. Не люблю обманювати дітей, тому розповіла як є. Поплакали разом, обговорили все, більше питань не задають, до теми не повертаються.
У нас ця тема зараз дуже актуальна. Чому люди помирають? Бо у кожного відвідено свій вік і якщо люди б не помирали, то планета була б перенаселена. А коли людина прожила своє життя, постаріла, то організм іже нк функціонує гарно, люди хворіють частіше, бо організм слабкий і помирають
Ще розказую, що смерть буває від старості, від хвороби, або від нещасного випадку
Ось на днях питав «мама, а коли мені буде 35, ви вже помрете?»
Кажу ні, ні постарієм, але сподіваюсь будем ще живі) Він продовжує тему «а якщо ракета прилетить, помрете?» O_o
а разговор о смерти Лет в 5 наверное был. Может и раньше. Тоже, как выше написали, после него часто спрашивала не собираюсь ли я ненароком умереть и чтоб даже не думала. Я сказала что умру, когда она уже будет старенькая. Что пока люди нужны другим, они не умрут. Потом прошло у нее
Є книжка яку радять на цю тему «Таємниці життя та смерті»
У нас є, бо після прильоту ракети в 350м від нашого дому, старша стала дуже тривожна, і мені казала що не хоче щоб я пропала (вона це так називала)
Але книгу не прочитали до кінця (дуже раджу доречі самій прочитати її декілька разів, прожити, і потім вже до дитини йти, бо і самій треба спокійно до цього віднестися якось)
Так от книжку не дочитали, бо зупинитись на малюнку «радість життя» і захопились. В ході малюнку я виявила саме наші з дочкою задачі і побачила з чим працювати, я задавала питання, знову малювали, і почали терапію так скажемо. Ну я сама почала, розмовляла і розмовляла і розмовляла.
І ця тема відійшла по трошки.
Вже давно говорили на цю тему
Я сказала як є. Що всі помирають, і я помру - коли вже буду дуже стара, а ти, синку, будеш дорослим. І зараз я не помру, я буду з тобою і ніде не дінусь.
Казали, що всі люди колись помирають, але ми ще молоді і в нас ще дуже багато часу і ми завжди будемо поруч, а коли нам буде 80 і він вже буде дорослий зовсім, він буде нам нагадувати куди ми поділи наші окуляри. З окулярами це наш междусобойчик, бо я їх ніколи не можу знайти 😀
Я розповіла про те, у що вірю сама - про те, що душа живе не одне життя. Їй зайшло.
Розкажіть чесно про смерті так, як ви самі в це вірите
Сама не говорю, з чоловіком читали «таємниці життя та смерті». Сама не ризикнула, боялась нашкодити
Мої питають іноді, особливо молодша. Її дуже бентежить що мама буде колись стара і помре. Я розповідаю як є, що всі люди помирають. Кожному відведений свій час. І туди ж вводимо розмови про здоровʼя, спорт, їжу. Що щоб довше були молодим і здоровим треба дбати про здоровʼя і давати мамі відпочивати в спати 😁
Ми віруюча сімʼя, говоримо про те, що душа полетить на небо до Господа, а там усі зустрінемось і будемо разом
Звичайно діти не хочуть втрачати батьків, навіть на небі, але це нормальна тема, про це варто говорити, як спитають. Заспокоїти, що мама завжди буде поруч навіть якщо не фізично, і дитина ніколи не залишиться сама, на землі в неї лишаться помічники Божі, які будуть її також охороняти.
У моего какое-то своеобразное отношение к этому. Он спокойно говорит о смерти, как об обычном явлени. Интересуется что происходит с телом после смерти (видео смотрел познавательное). Недавно заявил что хочет увидеть как умирает человек 🙈🙈🙈
Я верю в реинкарнацию и дочку в этом "стиле" воспитываю. Как такового не помню ее сильного акцента на смерти нас, касательно объясняла ей. У мужа умер отец и она знает, что дедушкина душа родится снова где-то. Вот как-то так
Адриана·
Цим літом ми були з малим на кладовищі у моєї бабусі. Оскільки це дуже далеко від місця, де ми живемо, а малого залишити не було з ким, я вирішила взяти його з собою.
Попередньо пояснила, що це мама його бабусі. Яка вже померла і її більше немає.
На кладовищі він був здивований, ставив весь час питання: а чому люди помирають, а чому їх закопують в земельку, а чому їм кладуть квіти. Я пояснювала, що люди не живуть завжди, спочатку вони малюки, дітки, дорослі, старі і потім помирають. І коли вони помирають, то так, їх закопують в земельку, а їхня душа летить на небо. Спитав, що таке душа, пояснила, що це те, що ми любимо, що ми відчуваємо, що це всі хороші і не дуже якості, які у нас є.
Він питав чи я теж колись помру м чи він колись помре. Я сказала, що це буде дууууже дуже не скоро, що попереду ще багато років, і він може про це не думати. Бо життя дуууже довге. І цього не треба боятися.
Кілька разів він перемитував потім чи я помру і говорив, що не хоче, щоб я померла.
Адриана··
А ще кілька разів він бачив живий коридор солдату. Питав потім чи його теж закопають, і говорив, що це сумно. Але в цілому ніби +- зрозумів те, що я хотіла донести йому.
Яна·
Мама троих детей
Я казала, що смерть - це природно, і всі люди помруть, рано чи пізно, такий закон життя. Ми не можемо це змінити, але можемо гарно прожити цей час, поки разом, любити і берегти один одного. І навіть після смерті ми будемо жити в думках, у серці, поки про нас пам'ятатимуть. Сказала, що все одно буду їх мамою, просто далеко. Не люблю обманювати дітей, тому розповіла як є. Поплакали разом, обговорили все, більше питань не задають, до теми не повертаються.