vikusikpupsik0704
вика·Мама сына (4 года)
Как справиться с ребёнком?
Доброе день, писать буду долго просто накипело.Я чувствую себя в последнее время гавно матерья;(((я реально не могу справиться со своим ребенком, его истерики меня скоро добьют окончательно:(((С ним невозможно зайти в магазин, куда-то то сходить в парк вообще выходить в люди,эти путешествия сопровождаются дикими истериками, валянием на полу и ором в гости поехать к кому то на общественном транспорте вообще молчу экзорцизм отдыхает(((((Причину я понять тоже не могу не ругаюсь,не бью, стараюсь пока он плачет говорить с ним , объяснять все почему так и т п;((((А он как будто надо мной издевается ((((Выходы на улицу на детские площадки это вообще жопа полная,тоже вопли оры валяния, обсуждающие взгляды замечания...Для меня выйти с ним погулять сравнимо с адом((((Плачет по 10 раз на день с самого бл утра уже не довольный,я иногда настолько устаю от истерик что тупо не жалею его, надоедает просто постоянно жалеть и я стою жду пока переколбасит его, поднимаю и веду домой молча даже разговаривать не хочу((((С мужем ведёт себя нормально,с моим отцом тоже,с моей матерью тоже также орет и извивается (((Я работаю ещё 2-3 раза в неделю по пол дня,так даже после работы не хочется идти домой и слышать этот ор(((Бабушки дедушки ликвидировались сразу после родов,муж с утра позднего вечера на работе,помощи ждать не от кого(не надо пожалуйста писать рожали для себя типо и никто некому не обязан или а что же ты хотела,найми няню и тп.Бабы деды срочно внука надо будем сидеть приезжать помогать,чуть ли не с ночёвкой забирать,а по факту ребенок нафиг никому не нужен (мужа родители раз в пол года приезжают моим впадлу типо для себя рожала)Я не была готова к такому материнству,к такому гиперчувствительному ребёнку!!!Я просто не знаю как не поехать кукухой ,как пережить это маленький вредный возраст,как научиться проще относится,когда то это закончится?((((простите что так много написала,просто больше некому высказать, плакаться.
27.12.2023
4
Как понять, что подгузник действительно подходит...
Контрацепция для мам: 5 способов наслаждаться бл...
Как Pigeon сохраняет близость между мамой и малышом
Лучший комментарий
Плюсую про побачити себе в момент істерики, почути себе, а що саме дратує.
За собою ще помічала, що син частіше істерить, коли я в пригніченому стані, постійно щось обдумую, він зеркалить мене та ніби висмикує з моїх думок. А це ще відбувається, бо маленьким дітям потрібна «присутня тут» мама (або інший дорослий), який буде підтверджувати, що з ним все ок, зі світом ок, можна вільно гратися/вивчити світ🙂
За собою ще помічала, що син частіше істерить, коли я в пригніченому стані, постійно щось обдумую, він зеркалить мене та ніби висмикує з моїх думок. А це ще відбувається, бо маленьким дітям потрібна «присутня тут» мама (або інший дорослий), який буде підтверджувати, що з ним все ок, зі світом ок, можна вільно гратися/вивчити світ🙂
27.12.2023 Нравится Ответить
Комментарии
У меня такой старший был ) позор на позоре 🥴 его до сих пор в садике помнят , только ещё и шкодливый,вечно в кроватке наказанный сидел.А сейчас это чересчур тихий, спокойный , невидимый парень,слова не вытянешь . Видно свое проорал и теперь организму не интересно)) поэтому когда выносит мелкий мозг и проверяет остатки нервных клеток, я себя успокаиваю ,что лучше сейчас бурное поведение, чем в подростковом ) терпения Вам и садика 🤣
28.12.2023 Нравится Ответить
Я отдала малую в сад и мне кажется, что она стала более спокойной. Устаёт в саду хорошо, вечером душка. Но, если вдруг болеет и не ходит в сад, пару дней и превращается в "монстра".
27.12.2023 Нравится Ответить
У меня старший такой. Очень сложный ребёнок. В моем случае стало полегче после 3 лет. Самый треш был в 2.8.
Обращалась к психологу, читала про истерики и возрастут детскую психологию, искала подход к ребёноку, пыталась понять его. И хоть как-то немного отдыхать и восстанавливать ресурс чтоб не двинуться умом.
Возможно у вас тоже сверхчувствительный и при этом эмоциональный ребёнок. Это надо понимать, что с ними не прокатит все то, что с обычными детьми, и даже советы из книг до одного места. Но надо постараться) Больше любви, тактильного контакта, меньше раздражителей, сбрасывать накал, долгое успокоение перед сном и тд. Кстати возможно именно большое количество раздражителей так на него действует (то что вы пишите в транспорте, в людных местах, гости и тд), это сложно для некоторых детей, для них нужно это либо минимизировать, либо готовить ребёнка к каждому событию, проговаривать что там будет, брать с собой что-то свое, знакомое, сокращать время пребывания и тд.
Нам помогало всё это.
Хотя всё равно это было самое сложное время!🙈
Но все проходит, к счастью)
Обращалась к психологу, читала про истерики и возрастут детскую психологию, искала подход к ребёноку, пыталась понять его. И хоть как-то немного отдыхать и восстанавливать ресурс чтоб не двинуться умом.
Возможно у вас тоже сверхчувствительный и при этом эмоциональный ребёнок. Это надо понимать, что с ними не прокатит все то, что с обычными детьми, и даже советы из книг до одного места. Но надо постараться) Больше любви, тактильного контакта, меньше раздражителей, сбрасывать накал, долгое успокоение перед сном и тд. Кстати возможно именно большое количество раздражителей так на него действует (то что вы пишите в транспорте, в людных местах, гости и тд), это сложно для некоторых детей, для них нужно это либо минимизировать, либо готовить ребёнка к каждому событию, проговаривать что там будет, брать с собой что-то свое, знакомое, сокращать время пребывания и тд.
Нам помогало всё это.
Хотя всё равно это было самое сложное время!🙈
Но все проходит, к счастью)
27.12.2023 Нравится Ответить
До речі, нещодавно дізналася, що деякі люди носять навушники саме для регуляції навколишніх звуків! Я раніше думала, що вони музику слухають, а вони навпаки зайві шуми зменшують!
28.12.2023 Нравится Ответить
Читаю я , читаю мамлайф каждый день и у всех одни и те же проблемы. Чем дальше, тем больше мне кажется , что не так уж и не правы были наши родители и бабушки, когда за истерику можно было получить по жопе.
А теперь половина мам в депрессиях и на антидепрессантах, потому что наши чада нами потакают.
Автор, Вам сочувствую. У меня та же история.
P.S. Предугадывая негодования: своего не бью и не собираюсь. Так же мучаюсь и терплю.
А теперь половина мам в депрессиях и на антидепрессантах, потому что наши чада нами потакают.
Автор, Вам сочувствую. У меня та же история.
P.S. Предугадывая негодования: своего не бью и не собираюсь. Так же мучаюсь и терплю.
27.12.2023 Нравится Ответить
@pokerskoo, я всегда читаю, что Вы пишите в комментариях и у меня складывается впечатление, что у Вас есть библиотека каких то книг из которых Вы снова и снова вписываете сюда цитаты. Жизнь- это не книга и не все, что в ней написано соответствует действительности и применимо на практике .
28.12.2023 Нравится Ответить
@13tanya, абсолютно праві. Ми всі різні. Буде тупо для різних дітей застосовувати ідентичні методи. Буде тупо до різних дорослих звертатися однаково. Це якраз те, чим займалися 40+ років тому - усіх треба було під одну гребінку. І якщо дитина відрізнялася, тоді….
Бібліотека у мене в голові. Я прослухала і продовжую слухати сотні годин психологів. Як дитячих, так і дорослих. І саме різноманіття інформації дозволяє мені розуміти, що це ок, що дитина думає не так, як я. Це не робить її поганою. Це не дає дорослим прав впадати в свої дитячі травми і переносити їх на дітей.
Наприклад, моя мама починає кричати, коли старша починає нити. «Та подивися! Вона ж Пʼєро!!!» на що я їй кажу «ну і що?! Вона - Пʼєро. Хтось Мальвіна, хтось Буратіно. Це не дає тобі права на неї кричати.»
А за 5 хвилин до цього я повернулася додому і побачила як моя старша стоїть з напівзнятими штанцями в коридорі в калюжі своєї сечі і ридає. А моя мама починає мені розповідати, що «вона Пʼєро!»
При цьому моя мама пишається, що в СРСР її називали «куркою, яка несе золоті яйця» (типу, у неї діти хороші/слухняні/розумні виходять).
Це ок, якщо дитина сприймає тактильність, а не звуки як мама, яка може в цей момент казати «ну і ти і дура! Я ж тобі вже 10 разів пояснювала!».
Це ок, що я забуваю, куди поклала ключі або забуваю, чому я взагалі зайшла до цієї кімнати (бо у мене скоріш за все РДУГ). І я тільки в 40 років зрозуміла і пробачила собі, що це не я така невихована, недисциплінована, неорганізована (угу, з 2-3 роботами, з найкращими результатами в умовах стресу…), а це особливість роботи мого мозку.
І Ви праві. Людина, яка намагається керуватися тільки однією книгою, ризикує надто часто помилятися. Бо цю книгу писала ОДНА людина. Зі своїм обмеженим досвідом. Так, вона, можливо, побачила і циліндр, і круг. А хтось інший тут побачив ще й прямокутник.
Так, я сюди часто записую цитати. Я сподіваюся, що комусь така цитата може допомогти. Можливо, виникне питання. Можливо, думка піде далі і людина зробить новий для себе і неочікуваний для інших висновок.
В коментарях у мене в основному не цитати (якщо тільки я не ставлю «»), а результат того, як інформація відклалася у мене в голові. Тобто прочитане/прослухане, яке пройшло крізь мій досвід або розуміння (якщо я особисто з таким не стикалася).
Бібліотека у мене в голові. Я прослухала і продовжую слухати сотні годин психологів. Як дитячих, так і дорослих. І саме різноманіття інформації дозволяє мені розуміти, що це ок, що дитина думає не так, як я. Це не робить її поганою. Це не дає дорослим прав впадати в свої дитячі травми і переносити їх на дітей.
Наприклад, моя мама починає кричати, коли старша починає нити. «Та подивися! Вона ж Пʼєро!!!» на що я їй кажу «ну і що?! Вона - Пʼєро. Хтось Мальвіна, хтось Буратіно. Це не дає тобі права на неї кричати.»
А за 5 хвилин до цього я повернулася додому і побачила як моя старша стоїть з напівзнятими штанцями в коридорі в калюжі своєї сечі і ридає. А моя мама починає мені розповідати, що «вона Пʼєро!»
При цьому моя мама пишається, що в СРСР її називали «куркою, яка несе золоті яйця» (типу, у неї діти хороші/слухняні/розумні виходять).
Це ок, якщо дитина сприймає тактильність, а не звуки як мама, яка може в цей момент казати «ну і ти і дура! Я ж тобі вже 10 разів пояснювала!».
Це ок, що я забуваю, куди поклала ключі або забуваю, чому я взагалі зайшла до цієї кімнати (бо у мене скоріш за все РДУГ). І я тільки в 40 років зрозуміла і пробачила собі, що це не я така невихована, недисциплінована, неорганізована (угу, з 2-3 роботами, з найкращими результатами в умовах стресу…), а це особливість роботи мого мозку.
І Ви праві. Людина, яка намагається керуватися тільки однією книгою, ризикує надто часто помилятися. Бо цю книгу писала ОДНА людина. Зі своїм обмеженим досвідом. Так, вона, можливо, побачила і циліндр, і круг. А хтось інший тут побачив ще й прямокутник.
Так, я сюди часто записую цитати. Я сподіваюся, що комусь така цитата може допомогти. Можливо, виникне питання. Можливо, думка піде далі і людина зробить новий для себе і неочікуваний для інших висновок.
В коментарях у мене в основному не цитати (якщо тільки я не ставлю «»), а результат того, як інформація відклалася у мене в голові. Тобто прочитане/прослухане, яке пройшло крізь мій досвід або розуміння (якщо я особисто з таким не стикалася).
28.12.2023 Нравится Ответить
@13tanya, до речі. Таки напишу словосполучення-цитату і у відповідь для Вашого коментаря.
«Авторська позиція по відношенню до власного життя».
Психолог якраз казав про те, що ми пишемо книгу свого життя. І, хто знає, можливо, колись про Ваше життя буде написана книга. І хтось буде її читати. Що Ви хочете, щоб було на її сторінках?..
«Авторська позиція по відношенню до власного життя».
Психолог якраз казав про те, що ми пишемо книгу свого життя. І, хто знає, можливо, колись про Ваше життя буде написана книга. І хтось буде її читати. Що Ви хочете, щоб було на її сторінках?..
28.12.2023 Нравится Ответить
Не хочу писать многословно. Но думаю вы и так мою мысль уловите, к бабуля и дедулям никакой претензии, ну серьезно, пока они сами не захотят нянчить вашего сына... зачем навязываться?... Это только мое мнение, вы не обязаны его принимать.
Все дети истерят, кто то больше, кто то меньше.
У кого-то вобще идеальные дети, я вобще рада за них.
В вы попробуете на листе бумаги написать весь треш связанный с материнством, чего бы вы хотели, и что можно для этого сделать.
Например: истерика за завтраком - кофе с подругой - сад (развивашки на час)
Все дети истерят, кто то больше, кто то меньше.
У кого-то вобще идеальные дети, я вобще рада за них.
В вы попробуете на листе бумаги написать весь треш связанный с материнством, чего бы вы хотели, и что можно для этого сделать.
Например: истерика за завтраком - кофе с подругой - сад (развивашки на час)
27.12.2023 Нравится Ответить
@pokerskoo дуже гарний коментар, підтримую!)))
27.12.2023 Нравится Ответить
Це важко, але нормально.
Погляди оточуючих - хай найменше Вас турбують.
Почитайте про ці дитячі кризи. Візьміть щось для себе. В плані як себе поводити, реагувати і т.д.
Там основне - допомогти дитині розрізнити його емоції, допомогти пережити. Все проговорювати. Не забороняти емоції, не соромити за прояви.
З Вами найгірше себе поводить, бо Ви - найближча людина. Можна все виплеснути.
Погляди оточуючих - хай найменше Вас турбують.
Почитайте про ці дитячі кризи. Візьміть щось для себе. В плані як себе поводити, реагувати і т.д.
Там основне - допомогти дитині розрізнити його емоції, допомогти пережити. Все проговорювати. Не забороняти емоції, не соромити за прояви.
З Вами найгірше себе поводить, бо Ви - найближча людина. Можна все виплеснути.
27.12.2023 Нравится Ответить
По-перше, мені неймовірно шкода, що у Вас таке токсичне оточення. Що замість підтримки і розуміння, Ви отримуєте критику.
По-друге, НІКОЛИ не трактуйте погляди. Це саме про трактування, а не знання. В цей момент інша мама може дивитися на Вашу дитину і думати «Боже, яке щастя, що у мене спокійніша дитина! Яка терпляча ця мама! Я б не впоралася…»
По-третє, що означає «не могу справиться»? От сядьте і подумайте. Що Ви хочете цим сказати. Що Ви хочете повністю контролювати свою дитину? Що хочете навчитися маніпулювати нею настільки, щоб по одному Вашому жесту або слову вона переставала відчувати або в неї раптово зникала втома?
Я не можу оцінювати різні педагогічні підходи, але якщо Ви хочете саме такого, тоді якраз Ви станете жахливою мамою. Мамою, яка перетворить свого сина на безініціативного, забитого в емоційному плані чоловіка, підкаблучника, яким будуть керувати усі, хто тільки може.
В той самий час так, перед батьками стоїть складна задача зрозуміти свою дитину. Чому він істерить в магазині? Чому він істерить в транспорті?
Моя в автобусі може кричати, бо її захитує, бо вона не любить великої кількості людей, вона не любить великої кількості запахів, терпіти не може, коли хтось зі сторонніх торкається її. Тому ми вибираємо більш пусті маршрути, а під час поїздки я намагаюся її огородити від інших, маю напоготові пакет, воду, забалтую «ой, нам залишилося 3 зупинки! А це аж на одну більше, ніж дві! А покажи два. А ось так можеш показати!» і так, це виснажує… ((
У Вашого малого дуже складний вік і для нього, і для Вас. Це був капець. Зараз легше.
Жаліти не треба. Це погана практика. Коли людину жалієш, тоді послаблюєш її. Треба підтримувати і розуміти.
Говорити під час саме істерики - майже нема сенсу - вони нічого не чують. Якщо до (певного моменту) та після - тоді так, треба озвучувати, що сталося і як дитина може допомогти собі (подихай, пострибай, потупотіти ніжками тощо).
Простіше відноситися… дитячі психологи в першу чергу працюють з батьками… а ще кажуть, що діти тригерять в нас наші власні травми. Якщо відокремити дитину від Вас, від оточуючих, тоді буде легше. В цій істериці побачити виключно його. Ви його зараз не бачите. В момент істерики Ви думаєте тільки про себе: він над ВАМИ знущається (спойлер, ні), люди про ВАС подумають (спойлер, багатьох все одно і думають не про Вас, а МОЖЛИВО, про Вашого сина, а скоріш за все про себе), що ВАМ складно, що ВАМ не вдається…
У мене і досі не завжди вдається НЕ реагувати на істерику. Те, що Ви чекаєте - це нормально. Це в багатьох випадках навіть правильно. Але неправильно, що в цей момент Ви продовжуєте себе накручувати. Наступного разу відслідкуйте, що Ви в цей момент думаєте. Що відчуваєте. Дайте назву цим СВОЇМ емоціям. Це неймовірно складно і важко. Я дійсно розумію і навіть фізично відчуваю, як Ви втомилися…
Ніде не пишуть, що психологічна втома материнства часто значно сильніша за фізичну…
Я не можу Вам порадити «триматися». Це нічого не змінить і Ви і надалі будете виснажувати себе.
Спочатку спробуйте розібратися зі своїми уявленнями про материнство. Які у Вас в голові шаблони? З якими переконаннями Ви зайшли в материнство? А Ви впевнені, що вони дійсно ВАШІ? Чи Вам їх навʼязали? Якою саме мамою Ви хочете бути? Які ВАШІ принципи материнства? Що для ВАС важливо? Що Ви бажаєте своїй дитині?
Не думайте в ці моменти про інших. Думайте про СЕБЕ. Тоді Ви зможете з Ваших стосунків з сином прибрати інших.
Банальний приклад. Старша захотіла помити посуд. Я стояла поруч, підтримувала, подавала посуд. Моя задача як мами в цей момент:
- навчити дитину мити посуд
- показати, що я дуже ціную її ініціативу і участь в побуті родини
- що я вважаю миття посуду не допомогою мені, а звичайним життям родини, де усі мають щось вкладати. І я буду рада, якщо дитина вибере миття посуду.
В цей час моя мама вголос: «краще б вона не мила посуд!»
Мені знадобився рік, щоб навчитися не чути її голос у себе в голові і бути мамою відповідно до МОГО розуміння, до МОЇХ переконань. Але спочатку треба було знайти себе як маму і відʼєднати себе від інших. Рік тому я думала «а як мені треба було б поступити? Тобто мама вважає мене поганою мамою? Ось, я ні на що не здатна ((( «
А от що я Вам точно бажаю, це знайти людину, з якою Ви можете поділитися своїми переживаннями. Щоб могли поплакати, щоб могли бодай так полегшити свій тягар, свій пригнічений стан.
Не дозволяйте іншим диктувати Вам Ваш стан. Є Ви. Ваша дитина здорова, сита, вдягнута? Ви її не бʼєте? Ви - хороша мама. Яка просто втомилася, і стресі війни, невизначеності, без підтримки. НІХТО не може зрозуміти, як само погано Ви себе почуваєтеся, тому й не дозволяйте знецінювати Ваші почуття.
Пишіть сюди. Я сподіваюся, так Вам стане бодай трішки легше.
По-друге, НІКОЛИ не трактуйте погляди. Це саме про трактування, а не знання. В цей момент інша мама може дивитися на Вашу дитину і думати «Боже, яке щастя, що у мене спокійніша дитина! Яка терпляча ця мама! Я б не впоралася…»
По-третє, що означає «не могу справиться»? От сядьте і подумайте. Що Ви хочете цим сказати. Що Ви хочете повністю контролювати свою дитину? Що хочете навчитися маніпулювати нею настільки, щоб по одному Вашому жесту або слову вона переставала відчувати або в неї раптово зникала втома?
Я не можу оцінювати різні педагогічні підходи, але якщо Ви хочете саме такого, тоді якраз Ви станете жахливою мамою. Мамою, яка перетворить свого сина на безініціативного, забитого в емоційному плані чоловіка, підкаблучника, яким будуть керувати усі, хто тільки може.
В той самий час так, перед батьками стоїть складна задача зрозуміти свою дитину. Чому він істерить в магазині? Чому він істерить в транспорті?
Моя в автобусі може кричати, бо її захитує, бо вона не любить великої кількості людей, вона не любить великої кількості запахів, терпіти не може, коли хтось зі сторонніх торкається її. Тому ми вибираємо більш пусті маршрути, а під час поїздки я намагаюся її огородити від інших, маю напоготові пакет, воду, забалтую «ой, нам залишилося 3 зупинки! А це аж на одну більше, ніж дві! А покажи два. А ось так можеш показати!» і так, це виснажує… ((
У Вашого малого дуже складний вік і для нього, і для Вас. Це був капець. Зараз легше.
Жаліти не треба. Це погана практика. Коли людину жалієш, тоді послаблюєш її. Треба підтримувати і розуміти.
Говорити під час саме істерики - майже нема сенсу - вони нічого не чують. Якщо до (певного моменту) та після - тоді так, треба озвучувати, що сталося і як дитина може допомогти собі (подихай, пострибай, потупотіти ніжками тощо).
Простіше відноситися… дитячі психологи в першу чергу працюють з батьками… а ще кажуть, що діти тригерять в нас наші власні травми. Якщо відокремити дитину від Вас, від оточуючих, тоді буде легше. В цій істериці побачити виключно його. Ви його зараз не бачите. В момент істерики Ви думаєте тільки про себе: він над ВАМИ знущається (спойлер, ні), люди про ВАС подумають (спойлер, багатьох все одно і думають не про Вас, а МОЖЛИВО, про Вашого сина, а скоріш за все про себе), що ВАМ складно, що ВАМ не вдається…
У мене і досі не завжди вдається НЕ реагувати на істерику. Те, що Ви чекаєте - це нормально. Це в багатьох випадках навіть правильно. Але неправильно, що в цей момент Ви продовжуєте себе накручувати. Наступного разу відслідкуйте, що Ви в цей момент думаєте. Що відчуваєте. Дайте назву цим СВОЇМ емоціям. Це неймовірно складно і важко. Я дійсно розумію і навіть фізично відчуваю, як Ви втомилися…
Ніде не пишуть, що психологічна втома материнства часто значно сильніша за фізичну…
Я не можу Вам порадити «триматися». Це нічого не змінить і Ви і надалі будете виснажувати себе.
Спочатку спробуйте розібратися зі своїми уявленнями про материнство. Які у Вас в голові шаблони? З якими переконаннями Ви зайшли в материнство? А Ви впевнені, що вони дійсно ВАШІ? Чи Вам їх навʼязали? Якою саме мамою Ви хочете бути? Які ВАШІ принципи материнства? Що для ВАС важливо? Що Ви бажаєте своїй дитині?
Не думайте в ці моменти про інших. Думайте про СЕБЕ. Тоді Ви зможете з Ваших стосунків з сином прибрати інших.
Банальний приклад. Старша захотіла помити посуд. Я стояла поруч, підтримувала, подавала посуд. Моя задача як мами в цей момент:
- навчити дитину мити посуд
- показати, що я дуже ціную її ініціативу і участь в побуті родини
- що я вважаю миття посуду не допомогою мені, а звичайним життям родини, де усі мають щось вкладати. І я буду рада, якщо дитина вибере миття посуду.
В цей час моя мама вголос: «краще б вона не мила посуд!»
Мені знадобився рік, щоб навчитися не чути її голос у себе в голові і бути мамою відповідно до МОГО розуміння, до МОЇХ переконань. Але спочатку треба було знайти себе як маму і відʼєднати себе від інших. Рік тому я думала «а як мені треба було б поступити? Тобто мама вважає мене поганою мамою? Ось, я ні на що не здатна ((( «
А от що я Вам точно бажаю, це знайти людину, з якою Ви можете поділитися своїми переживаннями. Щоб могли поплакати, щоб могли бодай так полегшити свій тягар, свій пригнічений стан.
Не дозволяйте іншим диктувати Вам Ваш стан. Є Ви. Ваша дитина здорова, сита, вдягнута? Ви її не бʼєте? Ви - хороша мама. Яка просто втомилася, і стресі війни, невизначеності, без підтримки. НІХТО не може зрозуміти, як само погано Ви себе почуваєтеся, тому й не дозволяйте знецінювати Ваші почуття.
Пишіть сюди. Я сподіваюся, так Вам стане бодай трішки легше.
27.12.2023 Нравится Ответить
Плюсую про побачити себе в момент істерики, почути себе, а що саме дратує.
За собою ще помічала, що син частіше істерить, коли я в пригніченому стані, постійно щось обдумую, він зеркалить мене та ніби висмикує з моїх думок. А це ще відбувається, бо маленьким дітям потрібна «присутня тут» мама (або інший дорослий), який буде підтверджувати, що з ним все ок, зі світом ок, можна вільно гратися/вивчити світ🙂
За собою ще помічала, що син частіше істерить, коли я в пригніченому стані, постійно щось обдумую, він зеркалить мене та ніби висмикує з моїх думок. А це ще відбувається, бо маленьким дітям потрібна «присутня тут» мама (або інший дорослий), який буде підтверджувати, що з ним все ок, зі світом ок, можна вільно гратися/вивчити світ🙂
27.12.2023 Нравится Ответить
У меня со старшей так. Была у специалистов. Посоветовали, строго выстраивать режим и работать с нейропсихологами над корректировкой поведения
27.12.2023 Нравится Ответить
Где его найти)У нас по клиникам такого нет к сожалению;((
27.12.2023 Нравится Ответить
Я вам розумію!!! Ви ніби описали моє життя
Теж працюю по три дні на тиждень, а то буває і більше, єдине в мене добре, що чоловік робить багато як тато
І в садок водить, і як треба то він з ним завжди грається, кормить, то в мене є час на розслабитися
Я теж реагую як ви)) просто чекаю поки перейде істерика, бо якщо чесно то смислу немає його чіпати) на разі звичайно істерик стає менше, і менше
Обіймаю вас!!! Пропийте може магній Б 6 !! Мені допомагає
Теж працюю по три дні на тиждень, а то буває і більше, єдине в мене добре, що чоловік робить багато як тато
І в садок водить, і як треба то він з ним завжди грається, кормить, то в мене є час на розслабитися
Я теж реагую як ви)) просто чекаю поки перейде істерика, бо якщо чесно то смислу немає його чіпати) на разі звичайно істерик стає менше, і менше
Обіймаю вас!!! Пропийте може магній Б 6 !! Мені допомагає
27.12.2023 Нравится Ответить
Пила все что только можно ((уже ничего не берет ((
27.12.2023 Нравится Ответить
Я с вами 😣 начался такой же период. Истерика на истерике. Я уже у психиатру записалась, чтобы антидепрессант выписал. Потому что не могу это выносить уже.
27.12.2023 Нравится Ответить
@vikusikpupsik0704, ваш малыш ходит в сад? Потому что мой нет. И я вообще с ним одна постоянно. Может быть, вам поможет немного оставить с мужем и пройтись по магазинам с подругами и тп.? К нам если баба с дедом приезжают и я могу даже сама выйти и пройтись прогуляться, то немного легче потом реагирую на всё. Но одного раза мало 😀 если есть возможность каждый вечер, например, выходить минут на 40-60, просто пройтись, выпить кофе и тп. Должно немного легче стать) ну это если есть возможность оставить ребенка с кем то. Потому что у меня такой возможности нет, но я думаю это помогло бы хоть немного.
27.12.2023 Нравится Ответить
@im.so.happy, еще подружки с детками такого же возраста тоже немного упрощают жизнь 😅 в том плане, что дети вместе могут играть, а у вас собеседник )) но сын в последнее время не особо хочет контактировать с другими. А раньше меня это выручало.
27.12.2023 Нравится Ответить
Как же я вас понимаю !(( у меня то же самое (((
27.12.2023 Нравится Ответить
@vikusikpupsik0704, я тоже так думала, но нет
27.12.2023 Нравится Ответить
@vikusikpupsik0704, моего старшего сына тоже еще не попустило(
Не слушается вообще(Только не по его и сразу истерика и ор(Но он с самого маленького возраста был с таким характером и я просто приняла это
Сложно конечно,но я действительно поняла,что зависит от характера !Младший абсолютно другой
Не слушается вообще(Только не по его и сразу истерика и ор(Но он с самого маленького возраста был с таким характером и я просто приняла это
Сложно конечно,но я действительно поняла,что зависит от характера !Младший абсолютно другой
27.12.2023 Нравится Ответить
Читайте также
По-друге, НІКОЛИ не трактуйте погляди. Це саме про трактування, а не знання. В цей момент інша мама може дивитися на Вашу дитину і думати «Боже, яке щастя, що у мене спокійніша дитина! Яка терпляча ця мама! Я б не впоралася…»
По-третє, що означає «не могу справиться»? От сядьте і подумайте. Що Ви хочете цим сказати. Що Ви хочете повністю контролювати свою дитину? Що хочете навчитися маніпулювати нею настільки, щоб по одному Вашому жесту або слову вона переставала відчувати або в неї раптово зникала втома?
Я не можу оцінювати різні педагогічні підходи, але якщо Ви хочете саме такого, тоді якраз Ви станете жахливою мамою. Мамою, яка перетворить свого сина на безініціативного, забитого в емоційному плані чоловіка, підкаблучника, яким будуть керувати усі, хто тільки може.
В той самий час так, перед батьками стоїть складна задача зрозуміти свою дитину. Чому він істерить в магазині? Чому він істерить в транспорті?
Моя в автобусі може кричати, бо її захитує, бо вона не любить великої кількості людей, вона не любить великої кількості запахів, терпіти не може, коли хтось зі сторонніх торкається її. Тому ми вибираємо більш пусті маршрути, а під час поїздки я намагаюся її огородити від інших, маю напоготові пакет, воду, забалтую «ой, нам залишилося 3 зупинки! А це аж на одну більше, ніж дві! А покажи два. А ось так можеш показати!» і так, це виснажує… ((
У Вашого малого дуже складний вік і для нього, і для Вас. Це був капець. Зараз легше.
Жаліти не треба. Це погана практика. Коли людину жалієш, тоді послаблюєш її. Треба підтримувати і розуміти.
Говорити під час саме істерики - майже нема сенсу - вони нічого не чують. Якщо до (певного моменту) та після - тоді так, треба озвучувати, що сталося і як дитина може допомогти собі (подихай, пострибай, потупотіти ніжками тощо).
Простіше відноситися… дитячі психологи в першу чергу працюють з батьками… а ще кажуть, що діти тригерять в нас наші власні травми. Якщо відокремити дитину від Вас, від оточуючих, тоді буде легше. В цій істериці побачити виключно його. Ви його зараз не бачите. В момент істерики Ви думаєте тільки про себе: він над ВАМИ знущається (спойлер, ні), люди про ВАС подумають (спойлер, багатьох все одно і думають не про Вас, а МОЖЛИВО, про Вашого сина, а скоріш за все про себе), що ВАМ складно, що ВАМ не вдається…
У мене і досі не завжди вдається НЕ реагувати на істерику. Те, що Ви чекаєте - це нормально. Це в багатьох випадках навіть правильно. Але неправильно, що в цей момент Ви продовжуєте себе накручувати. Наступного разу відслідкуйте, що Ви в цей момент думаєте. Що відчуваєте. Дайте назву цим СВОЇМ емоціям. Це неймовірно складно і важко. Я дійсно розумію і навіть фізично відчуваю, як Ви втомилися…
Ніде не пишуть, що психологічна втома материнства часто значно сильніша за фізичну…
Я не можу Вам порадити «триматися». Це нічого не змінить і Ви і надалі будете виснажувати себе.
Спочатку спробуйте розібратися зі своїми уявленнями про материнство. Які у Вас в голові шаблони? З якими переконаннями Ви зайшли в материнство? А Ви впевнені, що вони дійсно ВАШІ? Чи Вам їх навʼязали? Якою саме мамою Ви хочете бути? Які ВАШІ принципи материнства? Що для ВАС важливо? Що Ви бажаєте своїй дитині?
Не думайте в ці моменти про інших. Думайте про СЕБЕ. Тоді Ви зможете з Ваших стосунків з сином прибрати інших.
Банальний приклад. Старша захотіла помити посуд. Я стояла поруч, підтримувала, подавала посуд. Моя задача як мами в цей момент:
- навчити дитину мити посуд
- показати, що я дуже ціную її ініціативу і участь в побуті родини
- що я вважаю миття посуду не допомогою мені, а звичайним життям родини, де усі мають щось вкладати. І я буду рада, якщо дитина вибере миття посуду.
В цей час моя мама вголос: «краще б вона не мила посуд!»
Мені знадобився рік, щоб навчитися не чути її голос у себе в голові і бути мамою відповідно до МОГО розуміння, до МОЇХ переконань. Але спочатку треба було знайти себе як маму і відʼєднати себе від інших. Рік тому я думала «а як мені треба було б поступити? Тобто мама вважає мене поганою мамою? Ось, я ні на що не здатна ((( «
А от що я Вам точно бажаю, це знайти людину, з якою Ви можете поділитися своїми переживаннями. Щоб могли поплакати, щоб могли бодай так полегшити свій тягар, свій пригнічений стан.
Не дозволяйте іншим диктувати Вам Ваш стан. Є Ви. Ваша дитина здорова, сита, вдягнута? Ви її не бʼєте? Ви - хороша мама. Яка просто втомилася, і стресі війни, невизначеності, без підтримки. НІХТО не може зрозуміти, як само погано Ви себе почуваєтеся, тому й не дозволяйте знецінювати Ваші почуття.
Пишіть сюди. Я сподіваюся, так Вам стане бодай трішки легше.