Як ви вважаєте, на чому тримаються шлюби тих, хто в ЕС, поки чоловік в У?
Які відносини у пари?
Як чоловік чекає жінку?
Лучший комментарий
Из моих знакомых, которые разъехались, 7 пар развелись. Одна пара еще вместе.
Кто то по инициативе жены, которая решила не возвращаться, кто то мужа, который устал ждать.
Не осуждаю ни одних, ни вторых. По моему глубокому убеждению, брака на расстоянии на существует. Семья либо должна быть вместе , либо не быть
Комментарии
На ценностях держатся. Как это на чем ?
Ценности, приоритеты, чувства.
Я вернулась к мужу в июле этого года , нууу что могу сказать за отношения , понимала что если не вернусь , то распадется брак . Уверена что он не гулял, я тоже с ребенком была только . По началу вроде как будто медовая неделя, а потом стало понятно что все таки отвыкли друг от друга и нет уже нормальных отношений, каждый сам по себе живет , но в одном доме . Иногда думаю что надо было не приезжать и пытаться там строить свою жизнь , но было страшно одной с ребенком , боялась что не справлюсь , особенно когда ребенок болел там и очень часто …
У нас всі знайомі і друзі, хто живе зараз окремо, ніхто ще не розлучився, бачаться періодично і планують як в подальшому нарешті обʼєднатися.
Я не виїзжала) і я не уявляю як поїхати і кинути чоловіка.
@jenny_uu отлично! Возможно у Вас муж как муж.
Я думаю що триматься тільки якщо чоловік повністю утримує фінансово сімʼю яка виїхала . Якщо жінка в змозі сама себе там забезпечувати то я впевнена що шлюбу кінець.
А якщо жінка живе, не працює і ще чоловіку відправляє гроші , то теж все добре)
Чоловік був в ЗСУ півроку, за цей час я встигла виїхати з дітьми за кордон, повернутися, народити доньку. Повернувся, я підтримувала як могла, старалась, берегла його, не обтяжувала нічим, він лікувався довго. А я була після Кр і усе на мені, діти, побут, закупки, вирішення справ, лікарі. І я перегоріла, Ні уваги, ні підтримки, ні ласки від нього. Сімейне життя дало мені розуміння того, що я тільки собі і потрібна, ніхто не буде турбуватися про моє здоров'я. Такою одинокою і нещасною я не почувалася ніколи. Намагалась говорити десятки раз на цю тему з ним, а у відповідь - 'так, я такий хуйовий, я ніколи нічого не роблю' і усе. Ось лежала три дні з температурою нещодавно, ні разу він навіть не запропонував мені чаю гарячого. Тільки 'їсти коли будем', 'іди малій жопу помий', 'шо малим вдівать', 'чого ти взуття дітям не посушила'. Чекаю, коли донька в садок піде, я одразу на роботу хочу і розлучення.
У нас история такая , родила 21 февраля . 2 марта выехала с страны. В августе первый раз приехала на пару дней в Украину с малой, поняла что пропасть выросла с размером океан. Поставила ультиматум, в сентября забрала его с собой. Прошло 1,5 года отношения до сих пор на качелях катаются сильно 🙃
Семья должна быть вместе. Или это уже не семья.
Что это за отношения, если у тебя своя жизнь отдельная, а у него в Украине своя ? Наверное у всех разное понимание, что такое семья.
Мы с мужем разъехались на 7 месяцев и честно скажу, были на грани развода, потому что расстояние отдаляет. Он нашел способ приехать, чтобы семья окончательно не разрушилась. А так все знакомые уже развелись
Декілька пар знайомих розлучились вже, але в них і до війни вже так собі відносини були. А таких прям міцних пар немає і в приклад поставити, бо всі жінки які дуже люблять чоловіків і родину свою залишились разом або дуже швидко повернулись
у нас все развелись. ни кто никого не ждёт и не будет свою жизнь проживать один.
@kamboja, да… но я свою одну оставляю с 6 лет. Не проблема вообще часа на 2-3.
@jenny_uu и так и говорите куда идете? Я тоже оставляю. ,но только если я где то на районе , то есть 10 мин и я дома если что. Сейчас она не хочет оставаться, боится, что я уйду и не вернусь, типа меня машина собьёт или ракета. Это наверное из-за войны. И я ж типа по делу Куда то иду. Не предоставлять как сказать - я иду на свидание, просиди сама 3 часа.
@kamboja, я ей оставляю старый телефон мой, там есть телеграмм и она может в любой момент мне позвонить, если ей страшно.
Ну я на свидания не хожу, но если бы ходила, говорила бы что на встречу с друзьями.
На аргументы что машина собьет, я бы сказала что я буду соблюдать правила дорожного движения, переходить на зелёный и тд. Что машина и утром может сбить и тд)
Моя вот боится монстров 🤦♀️🤣
Тоже из-за этого не хотела оставаться, но вроде бы сейчас лучше стало 🫠
Долгие беседы были, объяснения что монстру не выгодно кушать сырых детей с костями, у нас Сильпо за углом, там столько булочек вкусных, зачем монстру дети?! 🤪
У нас я в Україні, чоловік з грудня 2021 року в рейсах. Якось тримається)
Все це відмазки, рібяточкі.
@anna.teko в нашей совместной семейной жизни первый рейс мужа затянулся на 11 месяцев и неделю. Без трёх недель год.
Тогда паром посадили на мель, застряли все.
Ну и по 10 было и 8
И с декабря 21 он не в Украине.
В общем, вы меня поняли))
@_k.m, думаю что жены моряков как бы сразу строят отношения. Учитывая профессию. А все остальные реально были к такому не готовы. Просто люди привыкли что муж/жена всегда рядом и тут бац, нет.
Плюс еще глубоко сидит обидка, муж может думать «вот она уехала, в безопасности. Ходит там гуляет по кафе. А я тут один под ракетами»…
@jenny_uu, ну тут я с вами спорить не стану , да.
Из моих знакомых, которые разъехались, 7 пар развелись. Одна пара еще вместе.
Кто то по инициативе жены, которая решила не возвращаться, кто то мужа, который устал ждать.
Не осуждаю ни одних, ни вторых. По моему глубокому убеждению, брака на расстоянии на существует. Семья либо должна быть вместе , либо не быть
По собі скажу. Мене не було 2 міс вдома, поїхала до сестри відпочити трішки.
І я відчувала напругу у стосунках. І ця напруга більше від мене виходила. Чоловік як завжди дзвонив до мене, писав. Часто
А я почала себе накручувати і переносити цей накрут на відносини. Впевнена, якби я його почала пиляти пізніше і це продовжувалось би декілька місяців, рік-впевнена він би не витримав
Из знакомых одна пара на этапе развода. Он ждёт её здесь, делает ремонт, она приехала с детьми, поводила малых по врачам и вернулась снова в Германию, сказав мужу, что нашла другого 🤷♀️
Нажаль, всі мої знайомі, хто не повернувся в 2022, вже розлучені. Всі....
Сподівалася, що хоч нащі куми, в яких дуже міцні стосунки були, 18 років у шлюбі, жили душа-в-душу... і вони також....
@anhelina8, так что теперь все украинцы должны уехать? 40 миллионов покинуть Украину?)
@jenny_uu эта "красивая жизнь" длилась пол года и за нее я расплачиваюсь до сих пор 😂
@jenny_uu никто ничего не должен, но вы осуждает людей, которые уехали, говорите, что тут роскошная жизнь, хотя сами тут не были и не можете этого утверждать. Я тоже могу сказать, что в Украине легко на жопе ровно сидеть, с выплатами ВПО, ничего не делая
Я и перед войной хотела развестись, а тут наконец-то решилась и сделала это) если бы мужа очень любила, возможно и не уезжала бы вовсе
1) він однолюб, у мене нема ані часу, ані бажання шукати когось тут - мені комфортно самій з собою з усіх боків.
2) він мій друг: коли мені погано або добре - я йому телефоную або пишу смс. Тому зазвичай ми спілкуємося пару разів на день
3) його «тримає»/підтримує його оточення, яке мене знає десятки років - йому тупо нема коли і нема з ким, нема де гуляти.
4) я сама собі (тобто ми з ним це не обговорювали) дала дозвіл на його «зраду»: якщо йому потрібна буде фізична розрядка - думаю, він берегтиме мої почуття і нічого про це не скаже. Якщо ж він знайде собі іншу жінку варту того, що бути його дружиною і мамою дітей - ну, це могло/може статися будь де, будь коли…
5) я не маю ілюзій щодо нашого майбутнього: може бути, що за це час ми так змінимося, що коли знов будемо жити разом, за деякий час вирішимо розлучитися 🤷🏻♀️ це питання вибору. Я вибрала цього чоловіка не просто так. Він вибрав мене не просто так. У нас чудові діти. Він бачить/чує, що я виховую їх в любові/повазі до нього навіть на відстані. Кожен робить те, що може.
6) ми ставимося до цього «розлучення» як до моєї з дітьми відпустки, як до поїздки в літній табір для вивчення мови. Це дає ілюзію, що я ось-ось приїду. Вочевидь, якщо є депресійні настрої накшталт «війна буде тривати роки!», «я зможу повернутися до України тільки за 4+ років, якщо не більше!», тоді шлюб буде важко зберегти. Вірніше, його можна буде зберегти, якщо обидва захочуть і дійсно дозволять одне одному слабинку, або якщо зможуть влаштовувати собі побачення на відстані.
7) ми почали будувати шлюб дорослими і не зважаючи на те, що таки закриваємо певні травми одне в одному, але при цьому намагаємося приймати одне одного. Неідеальними. Наприклад, я просила його пошукати дитячі речі, які я залишала після старшої для наступної дитини. В 2 кімнатах. Він їх більше року шукав. Знайшов, коли дитині вже було півтора року в дивані, на якому спить… або я просила його терміново на паспорт подати, бо планувала терміново змінити країну. Подавав 4 місяці, ще й примудрився втратити перший оригінал свідоцтва про народження. Тощо тощо.
Можна було влаштовувати кожного разу скандал. А я приймаю його таким. Він не зобов’язаний робити усе, що я прошу і саме так як прошу. Я знаю його слабкості; він знає мої, і ми їх приймаємо.
Я не знаю, що буде далі. Поки що ми родина.
Для порівняння: колись він в смітнику знайшов порваний пін-код до моєї картки, коли я залишилася закордоном без грошей і пішла обідати в МакДональдс, бо це було єдине місце, де можна було розрахуватися до певної суми без цього коду, а треба було ще пару днів прожити якось 😂
Знаю много пар, которые берегут отношения 🤷🏻♀️ женщины в большинстве выезжали с детьми. Мужчины либо служат,либо пашут до такой степени,что и гулять налево некогда
И знаю только одну пару(не в браке,но до полномасштабной они жили оочеень много лет вместе),где ее эвакуировали по работе,он остался здесь. За неё утверждать ничего не буду,ТК со свечкой не стояла, а он гуляет .
У меня немного другая ситуация,мы оба в У, муж служит в одном месте(до этого был в разных гор.точках,не дома с 25.02.22),в тылу по состоянию здоровья,я в другом месте живу,на данный момент видимся раз в месяц примерно,на сутки. Уверена на все 500% из 100,что муж свято бережет брак(жду тапки,что нельзя быть в этом уверенной,и бла-бла-бла),у меня даже мыслей об изменах не было🤷🏻♀️ отношения в целом ок, иногда сремся,но больше из-за того,что оба отвыкли друг от друга,немного поменялись как личности в целом и не можем синхронизироваться🤷🏻♀️ но это скоро быстро пройдет
Ви очень классно описали ситуацию, пусть ваша уверенность только усиливается! А муж вернется живым и здоровым в мирную страну🙏
@jenny_uu увы,но нет, ситуация очень схожая. Разница просто в нахождении мужчины и женщины.
Да и я вас удивлю наверное,среди моих знакомых очень много разводов именно там,где муж служит,а жена сидит дома одна/ с детьми. И инициаторы разводов 50/50-где муж пошел налево,где жена. А где просто решили,что они перестали друг друга понимать (и да,это нормально,ибо у обоих меняется мировоззрение, особенно у тех,у кого оружие в руках).
Просто что далеко ходить. Я сама с Донбасса,у меня фронтовой город с самого начала. Подходили военные знакомится. Со многими просто общалась(с некоторыми до сих пор связь поддерживаю,и знаю,что они всегда помогут,не смотря ни на что),с некоторыми заходило намного дальше общения. А спустя какое-то время оказывалось,что парень то женат,дома ждут жена и детишки. Знаете как на душе гадко было? Даже не столько за то,что использовали,а обидно было за его семью. И это,на секундочку, фронтовой город.
Ладно,ок,то было давно,и такого пиздеца не было,как сейчас. С мужем болтала,когда тот был на одном из горячих направлений,и он рассказал,как ребята ездили "в сауну",явно чтобы не попариться.
К чему это я..кто хочет -тот будет изменять не смотря ни на что. Кто не хочет -тому и расстояние,и время не помеха
@alesya_land1 моя уверенность в мужа и так на максимуме. Я могла бы пошутить,что он не может завести себе кого-то,бо я не оставляю на это финансовой возможности,но это не так. Ему просто не интересно гулять. Да,башню сносит,но смысла идти налево нет. Он знает мою реакцию,если я узнаю об измене,что не будет ни истерик,ни скандалов,что я просто соберу вещи и уйду вместе с детьми. Молча. Да и он не хочет говнять свою душу,бо 5минутное "удовольствие" на стороне не стоит того,чтобы потерять семью.
А так спасибо. Он собирается скоро увольняться,есть на то законные основания, правда, уже не совсем здоровым,и вряд-ли в мирную страну(бо за 2-3м ничего не изменится),но то уже не такое,не важно
Не знаю позитивних історій. Серед моїх друзів/знайомих - всі або разом тут або закордоном, або вже розлучені, бо розʼїхались.
Не тримаються , знаю вже дуже багато пар, що розійшлися
Лише 2 пари до сих пір разом , тому що жінка періодично приїздить і чоловіки знайшли шлях, як виїжджати з поверненням до жінки
@marica_19 ми також були у окупації по житомирській трасі, це було дуже страшно. Після евакуації виїхали із України і я досі боюсь навіть на короткий час повернутися до України(
@bmw740, і я вас прекрасно розумію і не осуджую взагалі нікого, кожен має свою історію у цій війні і всі ми обʼєднані цією бідою
1) він однолюб, у мене нема ані часу, ані бажання шукати когось тут - мені комфортно самій з собою з усіх боків.
2) він мій друг: коли мені погано або добре - я йому телефоную або пишу смс. Тому зазвичай ми спілкуємося пару разів на день
3) його «тримає»/підтримує його оточення, яке мене знає десятки років - йому тупо нема коли і нема з ким, нема де гуляти.
4) я сама собі (тобто ми з ним це не обговорювали) дала дозвіл на його «зраду»: якщо йому потрібна буде фізична розрядка - думаю, він берегтиме мої почуття і нічого про це не скаже. Якщо ж він знайде собі іншу жінку варту того, що бути його дружиною і мамою дітей - ну, це могло/може статися будь де, будь коли…
5) я не маю ілюзій щодо нашого майбутнього: може бути, що за це час ми так змінимося, що коли знов будемо жити разом, за деякий час вирішимо розлучитися 🤷🏻♀️ це питання вибору. Я вибрала цього чоловіка не просто так. Він вибрав мене не просто так. У нас чудові діти. Він бачить/чує, що я виховую їх в любові/повазі до нього навіть на відстані. Кожен робить те, що може.
6) ми ставимося до цього «розлучення» як до моєї з дітьми відпустки, як до поїздки в літній табір для вивчення мови. Це дає ілюзію, що я ось-ось приїду. Вочевидь, якщо є депресійні настрої накшталт «війна буде тривати роки!», «я зможу повернутися до України тільки за 4+ років, якщо не більше!», тоді шлюб буде важко зберегти. Вірніше, його можна буде зберегти, якщо обидва захочуть і дійсно дозволять одне одному слабинку, або якщо зможуть влаштовувати собі побачення на відстані.
7) ми почали будувати шлюб дорослими і не зважаючи на те, що таки закриваємо певні травми одне в одному, але при цьому намагаємося приймати одне одного. Неідеальними. Наприклад, я просила його пошукати дитячі речі, які я залишала після старшої для наступної дитини. В 2 кімнатах. Він їх більше року шукав. Знайшов, коли дитині вже було півтора року в дивані, на якому спить… або я просила його терміново на паспорт подати, бо планувала терміново змінити країну. Подавав 4 місяці, ще й примудрився втратити перший оригінал свідоцтва про народження. Тощо тощо.
Можна було влаштовувати кожного разу скандал. А я приймаю його таким. Він не зобов’язаний робити усе, що я прошу і саме так як прошу. Я знаю його слабкості; він знає мої, і ми їх приймаємо.
Я не знаю, що буде далі. Поки що ми родина.