В Німеччині загалом все добре, але чуже… хочеться або в США щоб не вчити мову, (знаємо англ) або в теплу країну, або просто додому… кожний день вмовляю себе що треба залишатись та інтегруватись в Німеччині, заради безпеки( краще статистика по ДТП, вбивствам, крадіжкам) , освіти, медицини, пенсії.. (Наш фін.рівень життя не змінився, що в Україні, що в Німеччині). Інші країні по роботі, окрім США не підходять, бо в чоловіка буде невеличкий вибір по роботі(інженер конструктор), а також в теплих країнах як в Іспанії та Італії буде така ж зп як в Україні….

США, нажаль,по рівню життя гірше за Німеччину :( в США навіть зп чоловіка в порівняні з витратами буде менше ніж в Німеччині. Дуже багато дивилась вакансій, дізнавалась про витрати в різних штатах. Дуже довго вивчала нюанси життя в США, читала саме англомовні дописи від американців які жалілись на життя в США та переїжджали в Європу, та від европейців які мали змогу пожити в штатах деякий час та порівняти.

Я трохи нещасна. Я нічому не радію. Я знаю що куди б ти не поїхав, ти усюди береш з собою - себе. Іноді думаю, краще б ми залишились в Киеві. Бо ніколи я так не любила Києв, як коли потрапила в Німеччину.

Кожний день себе питаю, чи то справа в тому що треба вчити мову, та не можу зрозуміти. Це ж справа часу, вивчила і все, але до німецької відчуваю повне відторгнення.

Навіть в Англії та Іспанії я раділа всьому що навколо, та хотіла б повернутись, але вище я написала чому ці країни не дуже підходять.

Живемо в арендованій квартирі в центрі міста на 175 тис, не в гуртожитку.

Здається що в Києві нічого не змінилось, але ж не можна жити з «закритими очима», та думати що війна та корупція не торкнеться мене?

Будь ласка не пишіть токсичні коментарі, і так на грані депресії вже з травня.