Как быть мамой: правда без прикрас от тех, кто в теме?

У всіх по різному реально нема навіть чого питати . У мене діти з роддому нормально спати , і проблем з животиками не було але все одно я не висипалась того що кожних 3 години треба грдувати ) на гв легше бо я з ними спала і навіть не пам’ятаю коли кормила . Є свої нюанси с гв треба правильно налаштувати спочатку важко , соски не звикші болять але то все тимчасово . Роди також індивідуально одні народжують за пару годин другі за пару днів . Просто одне що обеднує всіх , це те що твое життя зміниться повністю , ти будешь спати коли тобі дасть дитина , їсти коли буде час і гуляти гуляти гуляти бо дітям це треба і корисно , яка б не була дитина спокійна чи ні твоє життя міняється повність , з’являється тривожність того що твоє сердце ходить поруч і ти не можешь від усього уберегти. Але скажу від себе що це краще що у мене є як би не було важко, діти дають мені стимула тоді коли его немає навіть встати .

Когда Вы на этапе планирования, вынашивания, все вокруг говорят, что дети это большое счастье. А когда родили - как все тяжело)₽

Я детей никогда не хотела особо. Поэтому когда мы начали планировать ребенка, мы понимали что нас ждет ад. Крики, бессонные ночи и так далее.

Поэтому сейчас когда он плачет несколько часов потому что у него колики, мы знали на что шли.

Он может кричать пол вечера, не спать пол дня, ты уже выжата как лимон. Только уложила, а он через час проснулся… ты в полнейшем шоке! Но он тебе улыбается, смеется и ты забываешь про всю усталость.

Поэтому готовьтесь к самому худшему, что спать не будете вообще и тогда, столкнувшись с реальностью - у вас все будет хорошо!

А еще, нет смысла узнавать как у кого. Потому что все мы разные и все очень индивидуально! Нет одинаковых мам, нет одинаковых детей. Даже близнецы абсолютно разные.

Это сложно и радостно одновременно. Физически тяжело - беременность, недосып, пошатнувшееся здоровье, детские болячки. Счастье - новый человечек, который так похож на Вас с мужем, нежный запах младенца, первые умелки, улыбка, шаги. Морально тоже тяжело - ответственность, отсутствие личного времени и пространства, социальная изоляция. Но для меня дети - это то, что реально стоит вложений. Это родные люди рядом, никого ближе не будет никогда.

Все дети супер разные, у нас не было ни коликов, ни ярко выраженных скачков роста, ни проблем с ГВ. И беременность была лёгкая, кроме того, что ходила почти 42 недели и роды стимулировали. Малый активный , моей энергии не хватает, но уже такой возраст, что есть садик и спортивные секции. Спал с рождения супер, наоборот будила его ночью на кормления (странная была ))). Ну у всех все супер по разному. Готовиться важно к одному - будет у вас спокойный ребенок или активный, мальчик или девочка, один или двойня, важно одно - ваша жизнь никогда никогда не будет прежней. Что-то будет сложнее, что-то интересней, что-то будет бесить, что-то радовать, но это переворот с ног на голову в любом случае

Для меня самое сложное было понять, что я больше не пренадлежу себе, я не могу даже банально пойти в туалет когда я хочу, потому что ребенок возможно именно сейчас кушает или только заснул на груди или ещё что то . Но я прям хотела ребенка , хотела двоих с маленькой разницей, только война все поменяла в планах ....для меня дети,со всем хаосом, это счастье . Меня не бесят разбросанные игрушки или выплюнутый суп, который я варила, вместо того,чтоб часик тоже поспать днём . Я с малым вроде как стала жить другой жизнью, где я осознала, что я для кого то весь мир, целая вселенная и это такое удивительное чувство

У всех по разному😛 дети то разные) мне с сыном до года было и легко и сложно. Если вам интересно, то опишу:

1. Легко было потому что ребенок не капризничал, хорошо спал, не было колик и криков. Он вообще почти не плакал (редко). ГВ быстро наладили, вес ттт хорошо набирал, мог засыпать и просыпаться сам. Отлично спал в коляске и вообще прекрасно там сидел до 10 месяцев. Не требовал моего внимания, мог развлекать себя сам, на руки не просился.

2. Сложности были в чем, очень много срыгивал и иногда начинал захлебываться, не мог вдохнуть по несколько минут, чем жутко меня пугал. Достаточно поздно перевернулся, сел и встал у опоры. Сложно было морально перестроиться, просыпаться ночами по несколько раз, а то и совсем не спать. Из-за того, что ребенок срыгивал часто и много я боялась ложиться спать. Первые пару месяцев как в тумане.

После 10-11 месяцев всё изменилось. В некоторых моментах стало проще, с ним иногда можно договориться, он уже многое понимает и тп. Но!!! Это был спокойный младенец, а сейчас это ураган!!! Он бегает, падает, летает, с первых шагов. Везде залазит, всё переворачивает и тп. Еще и характер сложный. Что-то не так - обижается, психует. Аппетит после года почти пропал, стал очень переборчивый, хотя в 6-7-8 месяцев кушал всё, что я давала. Сейчас очень ограниченный набор продуктов.

Короче. Дети это сложно, очень сложно. Морально и физически. Но!!! Ребенок это огромное счастье, не смотря ни на что. Если вы хотите иметь детей - то вы справитесь со всеми этим трудностями)) удачи 🍀

Не бойтесь, все будет нормально 🙈😅 любые трудности проходят))

Все залежить від дитини, як повезе. У мене у подруги супер спокійна дитина. І зуби і животики, все якось проходило безслідно. І сплюха, вона до обіду могла у неї спати, то мама виспалась. І подорожували вони з нею вже декілька разів, і всюди ходять, і на когось можуть лишити без проблем. А у мене, все навпаки, і коліки, і зубки, постійні крики, істерики. У нас похід в магазин це виклик, про подорожі я взагалі мовчу, ми не наважуємося. Тому все індивідуально, ви не вгадаєте.

По різному і всі діти різні . Та й животик то квіточки порівняно з віком після 5 років 🤷‍♀️

Хммм,.. бути мамою можна по-різною. І різною мамою. І Ви будете різною мамою кожен день, кожен місяць і з кожною дитиною.

Дитина відкриє Вас з самого неочікуваного боку. Усі Ваші страхи, травми, переконання, сподівання, нереалізовані мрії тощо - дитина усе витягне на гору. Якщо Ви будете готові з цим зустрітися і працювати, тоді материнство (за умови нормального здоровʼя і нормального фін.стану) буде проходити цікаво, в любові, в зростанні. Якщо Ви не готові зустрітися з собою і повністю прийняти іншу особистість в свою родину - тоді бути матірʼю надскладно ((

Дитина народиться з одного боку абсолютно окремою людиною: у неї можуть бути інші смаки, інший темперамент, інші хімічні реакції в організмі, а відповідно і на УСЕ в житті. А з іншого - діти пречудові наші дзеркала. От усе, в чому Ви навіть сама собі не хочете/не можете зізнатися, дитина Вам покаже. Ви будете психувати, аж допоки Вам хтось не тицне носом «так ти ж так само говориш/дієш…» і це ДУЖЕ складно прийняти.

Дуже складно відрізняти/відокремлювати своє его. Дуже складно приймати, що ТВОЯ дитина терпіти не може поспішати, а ти наче завжди заряджена батарейка. Дуже складно приймати, що коли вона реве/психує і навіть намагається тебе вдарити або каже, що не любить тебе, то це не має жодного відношення до тебе, і що їй зараз гірше за тебе, і що в цей момент треба не кричати «а ну тихіше! Що ти собі дозволяєш! Ти чого мене не слухаєшся!», а повернутися назад в часі і в ситуації і зрозуміти, що дитина просто голодна/втомлена/злякалася… і залишатися дорослим для своєї дитини, а не перетворюватися в травмовану дитину поруч з власною дитиною…

У Ліни Костенко є пречудовий вірш, який я кажу своїй старшій:

Я вчу тебе, як мову іноземну,

як знаки, зашифровані в гербі.

Я вдячна Богу, що послав на Землю

шляхетну душу, втілену в Тобі.

Ось це для мене материнство

Місцями хочеться вийти з вікна 10-го поверху )))

Быть мамой - это прекрасно.

Это не та "работа" в которой можно описать + и -

Я промовчу, а то ще станете чаілдфри 🤣

мені 40 і я завжди думала, що діти - то лише класний одяг, чудові фото і обнимашки. так, це все дійсно є. але народивши дитину, через постійні недосипи (за весь час з дитиною максимально я виспалась здається 3 ночі, коли вона мені дала поспати по 4 години поспіль), вимагання постійної уваги і т. д. я зрозуміла, що взагалі нічого не знала про дітей. ні-чо-го. така доросла тьотя і така "недальока"))). хоча, напевне, знала, але не задумувалась. чи просто думала, що моя дитина буде слухняною, гарно спати і робити все, що скаже мама 😂😂😂 ну-ну... не так сталося, як гадалося 🤣

але все ж таки вона - моє щастя і сенс мого життя. її зорі-оченята - найчистіша дитяча безпосередність і любов. коли вона взяла мене за обличчя своїми рученятами і поцілувала, я їй пробачила все на 20 років наперед 🥰. вона наймиліша, найкрасивіша, найрозумніша дитина для мене.

Иногда глаз дергаеться, а так нормально 😂