Історія про Назара: Апгар 456, реанімація, підтримка та перемога над труднощами

Зрозуміла, що давно не писала тут про наші справи. Але трохи більше року тому, саме сюди я писала нашу історію зі сльозами на очах. Апгар 4/5/6, реанімація, ШВЛ, жодних прогнозів, окрім коментарів одного лікаря "то для здорових, а у тебе нездорова". І я продовжувала повторювати, шо мій син здоровий і він зможе взяти груди і робила це крадькома в пологовому, бо за це сварили 🙈

Стільки стресу, сльоз, замість суцільної радості тих моментів. Але дякую кожній з вас за теплі слова тоді та за підтримку. За контакти лікарів. За все.

У нас все добре. Назар вже великий хлопчик, який так полюбляє увагу, що чіпляється до людей навколо, якщо вони самі до нього не посміхнулися 😂

І ще він шалений "сісячник", який у 8 місяців повністю відмовився від пляшки (а у 3 від пустушки), щоб полегшити мені життя (бо я ненавиділа готувати суміш та мити пляшки 😬).