От скажіть, яке це має бути чи виховання чи просто характер наскільки гамняний у мого колишнього, який заявляє мені, шо я за мама, як посміла дитину з нежитем залишити і поїхати до лікаря в Київ на 2!!! дні. Бо я йому сказала, що давай скидай гроші, а він - ти ж ходиш на підробіток, на який блін підробіток, якщо дитина стабільно хворіє через кожний тиждень. Я не то шо на роботу тимчасову не можу піти, я не можу поїхати до лікаря і скасовувала тричі запис. А ше каже, що мол якщо тобі так важко з дитиною, то я її заберу на місяць, а хочеш на завжди. Тобто або по-моєму, або ніяк… що це таке робиться, що це за установки такі?
Який кончений моральний урод. Моя свекруха вихователька, то дитину теж бере лиш пару раз в квартал на день до себе, так любить-так вже любить, але свій час і нерви береже. Моя ж мама як треба бере і лікарняні, і відпустки за свій рахунок. Дякую її безмежне, що мене виручає.
А та скотина ( колишній) сиділа у квартирі моїх батьків 7 місяців без роботи, продав машину, увесь бюджет забрав і постійно стогнав що немає
з чого дати гроші нам. Пішов на роботу, з’їхав з квартири на орендовану, то став ще менше платити, бо бачте на оренду йде!
За 7 місяців приїжджав може лиш 4 рази на пару днів тіпа до дитини, але насправді щоб мама склала сумку з харчами йому і знов звалити. Тіпа на співбесіди. В країні війна, військових не вистачає - йди воювати, йди в декрет замість жінки, йди на підробіток вантажником, але це все йому не підходило, йому треба комфорт, жити без особливого напрягу. Тьху!!!
І ще ж не соромиться казати мені, що я за мама. Боже, чого такі мужики не йдуть воювати, але чи треба таких гнилих людей там на фронті? Хоч би якось був корисний для суспільства і не гамнив би мені.
Я не зрозумію ніяк що це за психологічний прийом такий, видавати фантазію і бажане за реальність? Це він по такому принципу живе, і головне так сам напридумує таку нісенітницю і так же і доказує мені…мол це ненормальна, і мама я погана, і жінка я була погана, а він прекрасніший батько і чоловік… я шось не розумію чому людина настільки відірвана від реальності. Це все відголоски надмірної маминої любові, і це що вона йому нав‘язала що він у неї най-найкращий.
Я не розумію як за так х обставин вибудовувати з ним батьківські відносини хоча би заради дитини.