Сьогодні померла моя свекруха.
Для мене вона була доброю жінкою, ніколи ні за що не сварила, хоча точно було за що! А от дітям її не пощастило. Вона була із тих мам, що строга і холодна до своїх дітей і привітна до чужих. Діти виросли з образою, створили свої сім'ї і намагались з мамою часто не перетинатись. Після смерті її онука у 5 років її здоров' я підкосило. Вона просила уваги і відвести до лікарів, та ніхто не придавав цьому великого значення, бо так вона вміла в їсти мозок і дітям і чоловікові... Така людина. Незабаром у неї розвилась хвороба Паркінсона, а ще згодом додалась деменція. Поки вона не почала бачити галюцінації і втрачати память, ніхто з її родини не думав що це серйозно. За пару років вона деградувала, стала овочем і ось сьогодні відмучалась..перед тим як остаточно "збрєндіти" вона призналась мені, що розуміє свій важкий характер та нічого не може вдіяти. І ще дала пораду жити якомога ширше, а не лише домом, миттям посуду і т. Д (хоч я так не живу зовсім, але)..
До чого я це кажу?
Ми в цей світ приходимо одні і покидаємо його одні. Наше здоров'я наше самопочуття, наше життя - це насправді лише наших рук справа! Лише ми маємо дбати про своє фізичний і ментальний стан, ми маємо подумати щоб були друзі в житті, щоб були улюблені заняття, якась робота до пенсії і ціль життя на пенсії. Щоб у 60+ років (умовно) нам було заради чого прокидатись. А головне, зберегти теплі стосунки з чоловіком і дітьми.сім'я це важливо, але перекладати на неї відповідальність за своє життя не треба.
Чекати поки чоловік відведе до лікаря, поки діти приїдуть на вихідні, поки подруга покличе в гості. Віддавати своє життя : да я ж для вас, да я ж!!! А ви, не вдячні...
Моя свекруха напевно мала ОКР, бо весь вільний час щось мила і прибрала і речі їй були важливіші за людей, а важливість відносин міряла грошима...
Де тей вимитий посуд, де ті гроші? Чи напише хтось на пам'ятнику що ця жінка все життя гарно мила посуд і не прала лишній раз у пральній машині щоб та не зламалась? Пральна машина досі ціла, а ось ви ...
Спочивайте з миром, дорога Т. П.
Вашу пораду прийму до уваги.
Треба жити якомога ширше.
😐😐😐
Комментарии
В мене теж мама померла 28.02😣. Як про неї написали... Мої співчуття родині...
Моя мама все життя все миє та прибирає.
І от в 2014 шикарна чиста, блискуча квартира була окупована рашистами. (Ну фактично не квартира завісно, а Лнр 🤣).
І ото стоїть вже 9 років блищить.
Головне в цих прибирання не втратити себе і оточення 👀
Дійсно треба задуматись , доречі моя свекровь теж постійно все миє і прибираю , це краще , ніж провести час з онуком, якщо він сам їй не подзвонить і не напроситься у гості, то нічого не буде …
Це такий тип людей, очевидно. Або Діва по гороскопу 🙈🙊
Чоловіка дідусь помер страшною смертю, ми навіть не знаємо точно як, бо мав деменцію, втрату пам‘яті і пішов з дому. Його знайшли мертвим в гідропарку через місяці 3 (точно невідомо) після смерті. Не можу сказати яким він був чоловіком/татом, але діти за ним не доглядали, діла не було. Лише мій чоловік і його брат (онуки) піклувались, возили ліки/їжу, займались побутовими питаннями, зрештою шукали 2 тижні після пропажі. Можливо коментар не дуже в тему до вашої розповіді, вибачте. Але це мені якимось чином відгукується в плані поведінки людей і наслідків цієї поведінки. Здається, що крім матеріальних благ люди часто забувають давати дітям любов, турборту, привчати співчуттю і повазі хоча б до своїх батьків
Что-то прям до слез
У меня отец тоже от Паркинсона умер, слава богу не дожил до деменции и до войны
Здравствуйте ! Моя мама 10лет с паркинсона , сейчас уже на 4 ст. Если не сложно , напишите как он себя чувствовал последнее время 🥺 я просто не знаю чего ждать дальше если уже сейчас так тяжело и физически и морально …
@tala_tala здравствуйте. Так же, как вам девушка ответила в другом посте(
Плохо ходил, ноги волочил, иногда мог упасть и не мог сам подняться. Кушать стало сложно. Проблемы со стулом. Из-за того, что таблетки имеют наркотический эффект, часто был как в полусонном состоянии. Но он умер заболев ковидом, сердце не выдержало. В сознание не приходил, я так поняла в больнице в кому впал. Честно говоря, думаю для него это было облегчением.
Сочувствую вам. Держитесь.
Хороший пост , дает вспомнить о то что жизнь это сейчас
Мої співчуття!
Дуже глибоко написано. Є про що задуматися.
Моя бабуся померла 01.01.2023.
Життя було важким у неї, характер мала впертий, останні роки хвороба прогресувала, вона згасала на очах…Зараз перебираємо її речі. Сьогодні ввечері я казала мамі як печально все таки, і як важко змиритися з тим що людини немає, немає і того, що вона несла з собою в цей світ. Ми приходимо самотніми і йдемо з життя на самоті. Який філософський задум. Про що тоді думаємо, про що шкодуємо? На серці велика рана від втрати. Життя дуже мінливе і стрімке. Ми тратимо його часто на якусь фігню…