Про діда Мороза. Вибачайте. Мушу написати про різницю.

Читала в обговореннях, що багатьом людям незрозуміло, що поганого в “доброму новорічному персонажеві”? Ще й подарунки дітками приносить.

Я берусь написати свої пояснення.

Давайте уявимо, що ми зараз в 30-ті роки минулого століття в срср. Родина наша була трохи більш заможною ніж інші, працювали від рання до смеркання, і надбали молотарку, млин та пасіку.

Все це забрали у колгосп.

Дядина протестували – забрали і дядину.

Хліба не було. Прабабця носила сережки у Вінницю, здала у державний Торгсін і купила хліба. По дорозі додому стали ночувати в якоїсь жінки, та хотіла нагодувати гостей, і дістала баняка з рештками людського тіла.(Я не можу цю частину описувати, скільки не намагалась, але це було з моїми родичами).

Церкву розвалили.

Священика викликали у Вінницю, він попрощався і пішов. Більше його ніхто не бачив.

Коли розкуркулювали ваших сусідів – хотіли забрати кожушок дівочий. Донька-підлітка натягла його і втекла з хати. Догнали, забрали кожушка. Дівчинка захворіла і померла.

Коли ви вступили у колгосп, дітям дозволили ходити до школи. Там давали чай і шматочок хліба. А іншим дітям – не дозволили. Щодня на цвинтар везли 10-12 людей. З вашого невеликого села, не село навіть, хутір.

А потім у школі сказали – дітки, радянська влада і товариш Сталін дарує вам ялинку новорічну. І прийшов дід Мороз…

Ви не хотіли, щоб діти йшли до тієї ялинки, і не хотіли того діда. Але вибору не було, в школі про діда Мороза розказували всім.

А про голод і вбитих родичів – тільки ви розказували, і дуже тихо, аби не доніс хтось…

Це було жахливо і несправедливо. Радянська влада забрала у вас родичів, свободу, майно, громаду і сусідів, а потім – “подарувала дітям діда Мороза”.

Діти ваші підросли. Їхні діти пішли до школи. В хатах з’явився телевізор. Діти слухали вчителів, дивились кіно про піонерів і “машу і вітю”, танцювали з дідом Морозом, вбирали ялинку і вірили, що так було завжди. Своїм дітям вони переповідали історію про “традиції нашої родини”, от “колись моя мама перебралась в діда Мороза і принесла мені подарунок”.Так традиція дійшла до внуків і правнуків. Ті вже не знали ні про голод, ні про колгоспи, а знали, що “завжди був дід Мороз”.

Наголошую: вони не знали. Але я знаю. І ви знаєте, звідки з’явився казковий персонаж. Підтримуючи “добру казку” про діда Мороза ви підтримує катів свого народу, тих, хто грабував, вбивав, знищував культурні пам’ятки і народні традиції.

Наші діди і бабусі не могли нам розказати всієї правди, але ми зараз можемо і мусимо розказати правду нашим дітям.

Наші діди і бабусі не могли відмовитись від нав’язаної “дідморозівської казки”, але ми можемо це зробити.

Подумайте про дівчинку в кожушку, за якою біжать комсомольці. Щоб зняти кожушок, і залишити її на морозі.

Подумайте, що через кілька років ці комсомольці влаштують ялинку і прийдуть в костюмі діда Мороза до дітей, які вижили. До дітей, які були на похороні дівчинки, знають про голод і примусовий колгосп.

Що відчуватимуть ці діти?

Чи їхніх страждань недостатньо, щоб відмовитись від “дєдушкі Мороза” і не тягти цю “традицію” в наступні покоління?

@Оксана Яцюк, громадський діяч.

ПРОСВІТА 🇺🇦