Моя перша вагітність, після якої я не стала мамою. Частина 3

Я навіть не хочу згадувати той день. Найболючіше було телефонувати батькам і сказати, що це все…
Перше, що я сказала чоловіку, давай це все просто забудемо. Наївна блін

Мене перевели в родове відділення і сирена. При серенах усіх в лікарні спускають в підвал. Для мене то найгірший спогад. Підвал, по ліву сторону дівчата які тільки народили, лежать з малюками і поруч чоловіки щасливі, праворуч дівчата які схватки переживають.

І я, в якою запитують «Ви розумієте, що з вами зараз буде відбуватися».

Та звідки я можу то розуміти. Я була впевнена, що це буде як аборт, або ж кесарево. Я навіть не могла уявити, що я просто буду народжувати сама. Мені пояснили, що кесарево не можна і чому. Відправили протикати плаценту і робити крапельниці. Далі я все пропущу. Скажу тільки, що мені дуже повезло з бригадою і чоловіком, що був поруч.

Знаетє, що для мене було найстрашнішим? Побачити дитину. І тут після родів врач каже «А зараз треба подивитися на дитину і підтвердити, що вона мертва».
Мені здається, що я так не орала за всі ці сутки, як я орала в той момент, що я не буду дивитися на неї. А по закону треба, треба розписатися на мілліоні тих клятих папірців, що ти підтверджуеш, що дитина мертва. Але то робив чоловік, я не змогла.

Далі мене перевели в палату. Я попросила, щоб мене не селили в палату до інших дівчат, я би не змогла. І мене перевели в гінекологічне відділеня в пусту палату.
Перевели і знов сирена, в цей раз вже на каталці мене повезли в підвал