Моя перша вагітність, після якої я не стала мамою. Частина 1

Ми не могли завагітніти майже 3 роки.

Звернулися в клініку репродуктивної медицині, у чоловіка виявили знижену активність сперматозоїдів, не критично, але менше на 30% від норми. В мене буди проблеми з пролактіном, плюс ендометріоз очаги. Чоловіку медикаментозне лікування, мені таблетки для зниження пролактику.

Не допомогло. Вирішили спробувати інсемінацію. Нам відразу сказали що шанси невеликі, лише 10-15%, але вирішили що даємо собі 3 спроби, якщо ні, то ЄКО.

Якщо хтось перебуваю в також же ситуації, то я прям закликаю працювати з психологом. Я би не вижила без нього!

Друга спроба була успішна. 3 січня 2022 я побачила свої дві полосочки 😍Довгоочікувана вагість, токсикоз якому я раділа 😂

Але щастя було не довгим. Війна. Я навіть не хочу згадувати як ми жили 3 тижні в Харкові. Я боялася кудись їхати, мені було спокійніше в підвалі ховатися ніж кудись їхати. Але 8 березня вже ж таки ми виїхали в Кременчук.

10 березня стала на облік, в той же день перше УЗІ, де сказали що дитина розвивається добре, що все по плану.

Вся вагітність була чудова. Я порхала і раділа, що саме зараз я вагітна. Тому що вагітність не давала мені дозволу перейматися всім що відбувалося в країні. Усі аналізи були в нормі, УЗІ також. Ми чекали на нашу дівчинку, Лізу 😍

До дня Х.