Питання. Що вам дарували чоловіки на народження дитини? І що ви хотіли, чи співпали очікування? :) П. С. Питання саме до тих кому дарували:) якщо ви проти/не приймаєте/ і тд, то ніжно пролистуйте далі:)
Я одна не розумію чому ми так прагли і прагнемо до Європи. Я дуже вдячна всим європейцям за допомогу. Але відверто Україна на багато кроків попереду. В багатьох аспектах. Вартість житла в Європі для звичайних людей не досяжна, багато людей просто все життя орендують. Звісно простіше і набагато дешевше придбати машину. А на комунальні послуги теж космічні ціни. Медицина взагалі, ніби ми на різних планетах. Ніяких обстежень перед вакцинацією лікар не робить, я записалася в клініку до лікаря, а потім до медсестри. Лікар дитині не зробив ніякого огляду, все що ми дізналися це вагу дитини. Якщо дитина на розсуд мами добре себе почуває, вперед. Ніяких, а послухати, а подивитися, а про аналіз крові взагалі мова не йдеться. Навіть коли у дитини було акне, нам лікар без різних аналізів в 3 тижні призначає антибіотик. Коли я сказала, що ще не давала дитині води, всі були в шоці. Зібрали пів лікарні консиліуму, що дитина без води. Всим колективом мене переконували, що це не правильно. Для кого ті рекомендації ВООЗ тільки для українців?? Банківська система. Я два місяці робила і чекала на відкриття рахунку, в результаті sorry, в нашій системі зникли всі ваші дані( і знову чекаю. На вулицях люди смітять не соромлячись і, ще ти не маєш права робити людям зауваження, не тому, що ти не європеєць, а взагалі ні в кого не має такого права. В Україні до цього ставляться відповідальніше, звісно і в нас є такі люди. Але… Люди привітні, дуже нам допомагають, але і не задоволених я теж зустрічала, наприклад місцевий хлопець накинувся на дівчину(нашу) з двома маленькими дітьми прямо на дитячому майданчику. Поліція сказала, що нічим допомогти не може. Це було жахливо….і плював в обличчя і взуттям кидався. У нас це один майданчик, до якого йти більше ніж пів години. Але і туди ми вже місяць не ходимо. Та ситуація досі перед очима. Я до того, що такого ставлення до нас дуже багато, часто чую: «Чому ви не робили нічого 8 років?», «Світ здурів, коли відкриють очі?», «Що це за цирк?», «Для чого ці привілегії українцям?» Звісно, що та підтримка яку ми отримуємо, перекриває ті негативні вислови людей. І ти відчуваєш ніби весь світ з тобою, а потім отримуєш: «З України? Ну зрозуміло, понаїхали, халявщики.» А я що можу казати?? Батько чоловіка був і в АТО і зараз в ЗСУ. Але у мене і до того АТО багато питань, коли вторгаються зі зброєю і технікою, ми організовуємо лиши антитерористичну організацію. То дійсно питання, чому? За, що гинули тоді люди, і зараз. А КРИМ взагалі, хочете беріть, ми поговоримо, що він наш, але робити нічого не будемо. З Росією все і так зрозуміло, ненавиджу всим серцем. Тварюки. Гидко і бридко від тих людей. Які вбивають і ґвалтують. Мені іноді здається, що це страшний сон, від якого я не можу прокинутися. Просто питання, чому ми не можемо бути незалежною країною, як Швейцарія наприклад. Ми хочемо до Європи, а нас не беруть. То можливо і не треба? Чому нам все кудись потрібно? Україна переможе. Я вірю в те, що справедливість має бути. Але для мене та ціна страшна. Ця ціна це - життя, життя людей. А життя у людини одне! А ще українці найпрацьовитіший і найвідповідальніший народ. І дуже розумний.
Дівчатка, а що вам дарують чоловіки чи що ви замовляєте на подарунок? Розумію, що у кожного різні фінансові можливості, але давайте без автомобілів, Мальдів і брюликів, щось більш просте. Мені на думку не спадає нічого окрім корисного (типу праска, новий костюм), а я таке не хочу 😂
Завтра йду на ХГЧ... Ми хотіли другу дитину. І так само хотіли, щоб між дітками була мала різниця. Але... я так мріяла, що друга вагітність буде спланованою... Мені страшно. Перший раз був незапланований, але я не переживала якось взагалі. Ми навіть раптом усвідомили, що готові. А тут... Ще малому ось на вихідних 9 місяців тільки... Мені страшно, що я тепер чоловіка до себе буду боятись підпускати. Сьогодні була у лікаря - її висновок: спричинення появи молочниці на фоні 4-5 тижнів вагітності... І навіть страшно не завагітніти знову, а від відчуття безконтрольності таких подій у житті. Знаю, що наче не малі діти, знаємо, звідки беруться діти, і в першому випадку там хоч зрозуміло було, бо я тоді в якийсь момент в самому процесі раптом зрозуміла, що готова до дитина і не дозволила чоловікові вийти, але тут... Не було такого. Шанси були майже нереальні. І якщо я вагітна, то як далі не боятися спати з чоловіком? Жодна контрацепція не дає 100%. Словом, здається у мене гормональна першотриместрова депресія 😞
25.10.2017, моїй дитині рік і 4 місяці, все було добре, поки я не почула від мами -кров, ручка !!! я пережила ад! Так у деяких є проблеми по гірше, але в ті секунди мені здалось, я втрачу себе, свій розум!!! Дитина розбила вазу і порізала долоньку,ми до крану, а там -я упущу момент опису, але ппц...живого місця не було... ми в чому були в тому поїхали в лікарню , вона Дякувати Богу в пару хвилин від дому! При огляді хірурга я як кару почула-наркоз, операція, все мені більше нічого не треба було щоб впасти в істерику! Це вперше коли я не змогла стримати себе , щоб моя дитинка , моя кровинушка не відчувала мій страх !!! Певно гормони вагітності ... Так як він щось ів , ми мусили терпіти 3 години щоб нормально переніс наркоз, з горе попалам ми іх пережили... але коли прийшли робити заспокійливий укол, я почала знову хвилюватись , нас помістили в палату , добре що пусту ,бо чоловік лишився з нами! Ми навіть трішки погрались, потім прийшли колоти наркоз, і це ппц, я скажу вам ! Він ніби спить, вле і не спить, плаче -губки трусяться ! І його забрали....все як і тумані !!!! Боже , все було добре, за що це???? Привезли мого Тіму, хірург сказав що 4 шва, рана глубока, добре що не задіти сухожилля , а то була б біда.... Сказали що заживати буде важко...але зараз для мене важливіше як ми відійдемо від наркозу! Ніч обіцяє бути важкою...дівчата , милі, пошліть мені всі хто може трішки свого терпіння 😔дякую, що можу сюди написати .....
Маргарита·
Обов’язково дочекаєтесь 🙏
Yanik·
Так обов'язково дочекаєтесь своє маленьке диво🥹🌼♥️
Инстамама ❤·
Мама дочки (2 года)
Держись! Все будет хорошо ❤
Светлана Муляренко·
Мама подростка, беременна (34 нед.)
Так, дочекаєтесь, це станеться тоді коли зовсім цього очікувати не будете. У мене таких сумних історії на жаль три. Але не завжди все погано, повинно бути колись і добре) Бажаю вам дуже скоро побачити завітні дві полосочки і нехай вони переивопяться на маленьке, гарненьке, здорове дитятко.