Сьогодні флешбеки з Дня Незалежності: як свято стало синонімом страху, і чому я плачу?

"..ДАЛІ ЗНОВУ В БІЙ"
Сьогодні під вечір мене щось криє..
Чоловік каже, що така кількість тривог для мене наче тригер.
Але не в цьому справа. Бо не бахкає як у наших інших містах..
Так, в мене сьогодні флеш беки.
Наче кадри з кінохроніки мого дитинства. Концерти, салюти, святкові ярмарки, усмішки рідних, а мені шарік з гелієм, цукрова вата і браслет що світиться😅 Це День Незалежності, ми так його святкували..
Далі в цій стрічці я бачу розгублені очі всіх. Всіх. Всіх кого я знаю. Всі були у розпачі. Бо ракети почали летіти повсюди. Світ став в чб.
Тепер це свято наче синонім страху. Як апокаліпсис, на вулиці тиша..
Мені так боляче за всіх, бо у кожного своя трагедія і я нічого не можу вдіяти.
Привітала та подякувала колишньому чоловікові, а в кінці його "..далі знову в бій".. І от ту дамбу прорвало, я нарешті реву за всі ці пів року, бо не розумію як до цього дійшло. Стільки трагедій, стільки болю.
Просто обіймаю..
..обіймаю кожного..