Поясніть мені правила дитячого майданчику😄
Прийшли ми, дістали кілька іграшок. Звісно, киць біжить хапати чужі іграшки, бо вони цікавіші. Усміхаюся, розмовляю з мамою и дитиною, питаю дозвіл узяти іграшки, пропоную свої. Намагаюся пояснити своєму малому, що без дозволу не беруть, де своє, де чуже, але то таке... не по віку йому ще ці поняття😄 Але проговорювати варто все одно.
Тобто для мене немає трагедії погратися чужими іграшками, якщо все в контакті і позитивно. Так само, як інші граються нашими.
Але я бачу матусь, які дуже нервово реагують, коли їхні діти беруть чужі іграшки. "Не бери, то не наше!" "У тебе таке саме є, бери своє!", і моя улюблена команда дитині: "Не можна!!!" - але це татусі зазвичай так виховують😁
По ітогу сльози, нерви, вирвані з рук дитини іграшки.
Нащо все це?🙈
У меня такая политика, малая показывает на чужую игрушку , я говорю это не наша и если кто-то говорит можете посмотреть/поиграться, она смотрит, если нет, то нельзя и все. Никаких слез и истерик, просто с самого начала контакта с детьми так объясняла и все, она никогда без разрешения сама не подойдёт и не возьмёт чужую вещь, так же было и со старшим.