Десять заповідей для батьків від

Януша Корчака

Видатний польський педагог, письменник, лікар та громадський діяч жив заради дітей і під час війни загинув у газовій камері разом зі своїми вихованцями ...

Усім своїм життям Януш Корчак довів свою любов і повагу до дітей. І не просто до дітей, а до найбільш знедолених - сиріт. У 1914 році він активно брав участь в організації дитячих притулків в Україні, потім у 1918 році після повернення до Варшави, продовжив розпочату справу і керував притулками. У роки окупації Польщі фашистською Німеччиною Корчак разом із вихованцями «Будинку сиріт» був поміщений у Варшавське гетто, де стоїчно боровся за життя дітей – добував їм їжу та медикаменти. Він відхилив всі пропозиції шанувальників свого таланту вивести його, польського єврея, з гетто і врятувати від лап фашистів. У серпні 1942 Корчак разом з викладачами та 200 вихованцями «Будинок сиріт» відправився в концентраційний табір Треблінку, де прийняв разом з ними смерть у газовій камері.

Десять заповідей для батьків, які актуальні й сьогодні, через десятки років:

1. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти чи такою, як ти хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собою.

2. Не вимагай від дитини платити за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя. Як вона може віддячити тобі? Вона дасть життя іншому, та - третьому. Це і є незворотній закон подяки.

3. Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й зійде.

4. Не стався до проблем дитини зверхньо. Життя дане кожному під силу, і будь упевнений, їй вона важка не менше, ніж тобі, а може бути, і більше, оскільки у неї немає досвіду.

5. Не принижуй!

6. Не забувай, що найважливіші зустрічі людини - її зустрічі з дітьми. Звертай на них якомога більше уваги - ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.

7. Не муч себе, якщо не можеш зробити щось для своєї дитини. Муч, якщо можеш, але не робиш. Пам'ятай, для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все можливе.

8. Дитина - це не тиран, який заволодіває усім твоїм життям, і не тільки плід твоєї плоті і крові. Це та дорогоцінна чаша, яку Життя дало тобі на зберігання і розвивання у ній творчого вогню. Дитина розгортається, як сувій від любові матері і батька, у яких буде рости не «наше», не «своє», не «власне» дитя, а таємнича душа, дана на зберігання і супровід, поки недосвідчена і беззахисна.

9. Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужому те, що не хотів би, щоб робили твоєму.

10. Люби свою дитину будь-якою - неталановитою, негарною, невдахою, люби дурною, некерованою маленькою дитиною, люби незграбним, егоїстичним, сердитим підлітком, люби таким, що не виправдав твоїх надій та очікування, потайним, дивним, нещасним дорослим ... Спілкуючись із дитиною - радій, радій завжди з повним правом, тому що дитина - це твоє свято, яке поки що з тобою