Багато читаю постів зараз про мову і дуже дивує тупа принциповість рускоязичних...але ще донедавна і в мене вона була. Я 20 років розмовляла російською (до цього був суржик🙂), тому що жила і вчилася в Дніпрі. Я до цього дуже звикла. І ніколи не було ніяких докорів. Я і зараз з рідними та друзями розмовляю на Дніпропетровській мові ( не хочу її називати ро***ською).
Але після початку війни все змінилося. На мене немає якось зовнішнього тиску, про який деякі пишуть, є тиск з середини. Я сама хочу в своїй країні спілкуватися, читати та дивитися фільми рідною мовою. Можливо не одразу, але з часом я повністю перейду на українську мову.
П.С. Я досі не розумію, чому коли люди їдуть в іншу країну, то вчать її мову для того щоб навчатися або працювати і ніхто не качає права типу " я буду прінципіально гаваріть на рускам", а в своїй країні впадлу розмовляти на своїй класній та солов'їній мові?