Ще трохи - й тендітна дівчинка зав‘яже русяві коси,

Ухопить рушницю татову, спецовку ще дідуся,

І піде їбашить ворога. Та стільки вона їх скосить,

Що буде про неї мовити, непевно, планета вся.

Тоненькі дівочі пальчики, мов зроблені із фарфору,

У рухах - грайлива грація залюбленої дочки.

Ти ба: та малеча лютая приходить - і ворог хворий,

Поранений, мертвий - втрапивши в майстерні її пастки.

Волосся - пшениці кольору - і сині у ньом стрічки…

Березень 2022