Дівчата, я на роздоріжжі. Зараз сім’єю знаходимось в Даніі. Тимчасово проживаємо в літньому будиночку, який нам вічливо надав данець. Оплата за комунальні в районі 4-5 тис крон, а це 16-20 тис грн((((
Нам відкривають візи 29.03. За якими ми зможемо працювати. Чоловіка на ферму вже взяли, но поки він працює без оформлення, після отримання візи мають оформити офіційно. Умови нормальні, поки що гроші на життя є, але ми сильно хочемо додому, старша щодня ридає, хоче до баби. Я сама з 3ма просто зашиваюсь. Раніше було нормально, а зараз вони підросли і починається трешак, всім щось від мене треба і бігом.
З чоловіком майже не розмовляємо на звичайні теми, тільки війна і діти, така атмосфера неприємна. Кажу, якщо так і далі продовжимо, то сім’ї не буде((((
Чоловік хоче додому, в нього робота на Волині, в нас є можливість залишитись під Львовом, або вертатись в Київську область. Я головою розумію, що поки що треба лишатись тут, а все інше воліє в Україну.
Я настільки заплуталась, що вирішила запитати тут, як би ви вчинили:
- залишились би в безпеці на чужині?
- поїхали б в небезпеку в рідну Україну?
Перечитую текст і розумію, що когось таке може розізлити. Тих людей які не тільки чули вибухи, а і бачили їх.
Я, дякувати Богу, тільки чула і, навіть, від цього страшно, всі новини з сльозами і комом в горлі за що таке нашим людям?!