Объясните кто-нибудь зачем эти посты-оправдания и стишки «тримаю тебе за руку сину». 🤔 50% уехали с тихих городов. Я уже…

А можете мне объяснить почему некоторых личностей так удивляет и злит что другие выехали из тихих городов? Почему люди должны сидеть и ждать, если есть возможность покинуть пределы страны на это время? Кому нужно это геройство?

Из-за таких перепуганых, которые в первый день войны выехали из тихих регионов, сейчас нет места тем, кто реально нуждается в этом.

Ну,я как раз в таком положении,сижу во Франции. Я реально видела,что ничем не могу помочь,сидя в убежище с ребенком на руках.

лучше я буду здесь работать и кидать деньги на ЗСУ,помогать доставать лекарства которых не хватает,чем занимать место, много стариков и инвалидов которые не смогут уехать но им не хватит места в убежище.

Как-то странно как по мне, писать что каждый имеет право на свой выбор и тут же осуждать его. Почему вас цепляет этот «псевдо патриотизм», о котором вы говорите? Стоит ли мерится кто на сколько патриот?

Каждый выражает поддержку стране как может, даже если это стишок про «тримаю за руку».. Сейчас не то время, чтоб разжигать какие-то споры внутри страны.

Если сильно цепляет всегда можно высказаться в дневник или проработать этот момент с психологом, сейчас куча бесплатных. Заодно интересно найти что может скрываться за этой злостью)

Каких херовых людей вы в свое окружение собрали)))

Среди моих знакомых, кто выехал, до сих пор никто не написал посты со слезами, все заняты поиском работы и жилья, им некогда сидеть в депрессиях по тому что там так же как и здесь, детей нужно кормить, одевать и обувать, а им ещё больше, они уехали с одним портфелем а мы дома с комодом одежды

А пост ваш не поняли, по тому что Вы думали одно, а написали другое, и реально видно осуждение не лицемерия а тех кто выехал 🙃

Очередной высер в сторону людей, которые уехали и имеют право на чувства по поводу войны, но вас это почему-то бесит. Если в вас так много злобы, направьте её на оккупантов, геройствуйте сколько вам влезет, но нет же, нужно на женщин с детьми, которые уехали злиться и посты такие высерать, докатились ...

Абсолютно кожне місто в Україні є потенційно небезпечним. Жодна дитина в Україні зараз не відвідує ні школу, ні садок. Жодна дитина в Україні зараз не може повноцінно навіть на вулицю виходити. Про безпеку взагалі мовчу. На Західній Україні немає елементарних медикаментів, немає достаньо продуктів харчування, практично не постачають побутову хімію, ресурси скоро можуть бути вичерпані. Я вважаю, що жінки, які мають маленьких дітей і мають фізичну, моральну, фінансову можливість виїхати з України, повинні це робити. Жінки з маленькими дітьми на руках фізично не приносять ніякої користі у війні, то чому б їм не виїхати?

7 днів ми сиділи на Київщині, слухали вибухи, обстріли, дивились на пожежі, чудом виїхали на Західну, де постійно сирени, низько над головами літають військові літаки. Виходиш на вулицю - сирена, біжиш назад з дитиною. В дитини стрес, дуже налякана, постійно плаксива, всього боїться. Як на мою думку, це достатньо приводів, щоб виїхати. Повірте, що нікому зараз не легко, нікому, можливо, є якийсь маленький відсоток виродків, яких нічого не проймає, але таких меншість. Що значить : "поїхали за халявою". Зараз виїхати, абсолютно не легко, і яка ще халява? Люди сплять на вокзалах, в гуртожитках, школах, театрах! Ви пишите дурниці ті, хто зараз виїжджають з дітьми проходять ще ті кола пекла. Так, це не в порівняні з тим, що переживають знедолені люди в гарячих точках. Але не варто осуджувати матерів, які вивезли дітей подалі від війни, це природньо, це нормально, це інстинкт. І нормально, що вони відчувають провину. Якщо моя дитина була постарша або я б мала її з ким відправити закордон, я б так і зробила, а сама зробила для країни набагато більше, аніж роблю. І повірте ніякої, абсолютно ніякої халяви закордоном нема. Так, є допомога певна, уступки, але це все тимчасово і з відкритими обіймами ніхто ніде не чекає.

уехали и уехали

даже в тихих местах серены

я за неск дней в Тернополе с двухлеткой с инвалидностью замахалась в убежища бегать, а это типа «тихон место»

даже в Киеве, где супер оборона и частично «тихо» местами - погибают люди

никто не знает, куда прилетит очередной ночью

каждый пост про взрыв в жилом многоэтажном доме «слава богу без жертв» - вранье, физически невозможно найти всех кто под завалами… Нет в Украине тихих мест, даже там где не бомбят как Мариуполь-постоянно угроза, война во всей стране, а не локальная, и все имеют право уезжать если хотят и могут.

кто-то тихо плачет, кто-то поет и постит стихи, кто-то молча помогает, кто-то афиширует каждую пересланную гривну и приготовленный бутерброд… И это не показатель, что кто-то плохой, кто-то хороший, все делают то что помогает не сдохнуть от боли. Каждый стишок-это тоже крик о помощи, чтоб в ответ получить виртуальные объятия, а не волну хейта…

У нас сейчас один враг-это русня т ее союзники, и все. Хватит ненавидеть тех, кто страдает не так, как он должен страдать по вашим стандартам😓

Меня сестра звала к себе в Польшу, я не поехала и ехать не собираюсь. Во первых, как бы не принимали там, рано или поздно эти деньги придется отрабатывать и моя сестра будет их отдавать в виде налогов или чего то там ещё, во вторых, у нас посевная, нужно кормить зерновые, если я уеду мужу не кому будет помогать, в третьих, у нас маленькое село, относительно тихо, пару раз бои за город были недалеко от нас, бомбёжку было слышно, иногда в небе техника летает

А виїжджають за кордон, бо на західній Україні до тебе відносяться багато хто погано, тільки і шукають як грошей на тобі заробити, і звісно надавати порад не потрібних за чоловіка, на якій мові розмовляти, гроші твої порахувати. Я поїхала туди з Києва щоб захистити своїх дітей, не витримала і повернулася додому через 2 тижні. Краще слухати сирени і гуркіт, не виходити з дому, чим слухати наших українців в Львівській області, знайшли ворогів🙄 Я там більше плакала, чим вдома.

В смысле блин? Если вы не знали то можно помогать и удаленно с любой точки мира. Что за скрытый негатив к уехавшим?

Согласна с вами . Уехали - радуйтесь и сидите не вякайте уже . Особенно блин мужики , сели на западной и отсиживаются . Это я сейчас не о воевать , а что куча другой работы , дежурить на блок постах , делать те блок посты , вывозить людей , делать доставки воды/ еды и т.д

Выбор каждого безусловно , но с далека легко болтать …

Я уехала с сыном , и очень жалею , потому что нереально тянет и чувствую даже вину . Но из-за войны у него сейчас просто пиздец с нервами . Мы прятались в подвалах , метро ( там где просто нереально холодно , ночью ) а когда уже не выдерживали шли домой и как пытались хоть немного полежать в кровати , как хуяк сбивают ракеты рядом и не известно , куда прилетит ... возле моего дома просто кландайк для окупантов , не хочу уточнять , что но там минимум 4 объекта которые в случае чего их очень привлекут , я не смогла сидеть там дрожать в коридоре с малым и тупо молится сутками ... я испугалась за себя и за него , но честно сейчас чувствую вину , что уехала . Если бы не сын сама бы взяла оружие , честно ...

Вимушена міграція: що ховається за словами "біженець" та "переселенець"?

частина 1

Понад 3 мільйони українців були вимушені виїхати до інших країн. 6,5 мільйонів українців вимушені переїхати до інших регіонів України. Людям не залишається іншого вибору, окрім як покинути свої домівки та мігрувати, щоб врятувати  себе, життя дітей та уникнути жорсткості.

Це все вимушена міграція. Слово біженець чи переселенець тепер стосується кожного четвертого українця. Що ж ховається за цими словами, які психологічні процеси, наслідки, та що з цим можна зробити?

ВІДЧУТТЯ ВТРАТИ

🏘Втрата землі, де ви народилися і виросли, невпевненість та незнання, коли (і чи) ви зможете повернутися. Его людини формується з рідною землею та її культурою. Зараз вас цього насильницьки позбавили;

🏘ті, хто втратив своїх близьких, роботу, соціальний статус, домашніх тварин або цінні сімейні реліквії рано чи пізно зіткнуться з почуттями, пов’язаними з цими втратами. Дозвольте собі пережити ці почуття, якими б вони не були;

🏘як тільки ви задовольните базові  потреби: житло, харчування та безпеку, першочерговим завданням має стати  - психологічна підтримка.

ВТРАТА ПРИНАЛЕЖНОСТІ

🌳Під час війни не лише земля, а й культура під загрозою, це призводить до втрати почуття приналежності до чогось більшого. Породжує відчуття ізоляції та самотності;

🌳крім того, втрата звичаїв і традицій, які становлять частину ідентичності, може зруйнувати внутрішню єдність, здатність залишатись самим собою;

🌳залежно від кількості мігрантів, приймаюче суспільство теж може відчувати, що його мова та його культура, у певному сенсі, знаходяться під загрозою;

🌳пам'ятайте: це нормальний стан речей. Інтеграція не обов’язково означає втрату власної ідентичності. Ніхто у вас не в змозі забрати того/ту, ким ви є;

🌳зберігайте свої цінності, але й вивчайте основні елементи культури приймаючої країни, такі як мова, манери, звичаї та традиції;

🌳застосовуйте ці знання у взаємодії з місцевими, так ви зможете легше адаптуватися. Люди бояться невідомого і страх затьмарює наше раціональне мислення.

ВІДЧУТТЯ ПРОВИНИ

💔Якщо ви залишили своїх родичів або втратили близьких у конфлікті, ви можете відчувати провину лише тому, що вижили;

💔у глибині душі можете відчувати сором і провину за те, що ефективно рухаєтесь далі, коли родичі померли або залишилися, це лише створює бар'єри в адаптації.

💔Біль можна усунути лише після того, як його пережили, як і будь-яку іншу емоцію. Зверніться за психологічною допомогою, інакше ці травми продовжуватимуть проникати в наступні покоління.

➡️Ви можете не усвідомлювати, що зіткнулися з однією або кількома з вищезгаданих проблем. Ваш внутрішній стрес може проявлятися у депресії, посттравматичних стресових розладах, психосоматичних скаргах, тривожності, розладах сну, домашньому насильстві або проблемах з управлінням гнівом. Навіть через десятиліття після міграції можна побачити її вплив на людей.

🙏У всіх випадках необхідна професійна підтримка. Ми можемо знайти спосіб зцілення, лише зіткнувшись зі своїм болем.

/////////

Тут немало розкрито причин

Значить, людям так треба

Так їм легше

Так їм спокійніше

Не розумієте? Ну буває

Але це не робить їх гіршими

Просто ви не розумієте

Так, повторюся, буває

@janebu, ви про кого? кому поступитись? Мова йде про те , як би було людяно зробити. Поїхали то й поїхали. Удачі

Уехала в первый час, с под Киева, до сих пор мой дом цел и надеюсь так и будет.У меня хорошая машина, сопли лью переодически, так как дома родители, друзья.

Но мой сын никому не нужен, вы вот с радостью бы взяли чужого мальчика с аутизмом?

Ах да, я ещё и с мужем уехала, меня и в этом многие обьвиняют, не зная всех нюансов.

Я бы дома ничем не помогла точно!(

И как понять занимаю ли я что-то место?Я уже семей 50 позвала в Молдову, никто не хочет.

Не знаю для чего пост!(Просто вам нужно выговориться и с кем то выплеснуть эмоции?

Очередной пост для срача 😂Вам наверное очень скучно,если решили такое написать и вылить своё никому не нужное мнение касательно ситуации , стишков , соплей и тд

Написали же “Высказалась и полегчало “

P.S и да , я тоже выставляла этот стишок у себя в Инстаграмме , потому что мне нравятся эти сопли .Уж лучше , чем сидеть возмущаться 👋👍

А почему я не могу переживать и лить сопли?

Да, я уехала с тихого региона, но у меня там жизнь, муж, мама, и ещё много близких, переживаю. Сегодня это может быть тихий регион, а завтра нет.

Переживаю и умываюсь соплями, потому что мои друзья в горячих точках, как мирные так и военные.

Кому-то проще публично переживать, кому-то (как мне) проще в себе носить.

Но и помогаю я чем могу. Не занимаю ничьё место (спасибо мужу) и из моих знакомых 8 из 10 живут за свой счёт, в плане, что снимают комнаты, могут взять расходники гуманитарные.

Не нужно так категорично, всем сложно, кому-то больше, кому-то меньше, но сложно.

Обычно волонтеры-женщины те, у кого нет детей, или есть, но взрослые. Вы много видели волонтёров с грудными детьми? Нет) так зачем сидеть в подвале и ждать смерти, если можно обезопасить ребенка и уехать? Уехали и хорошо, я рада, что многие мои знакомые в безопасности, пока наши мужчины на войне.

И обычно волонтёры, которые в горячих точках, это мужчины. Я знаю о чем говорю. Вы пишите, что никого не надо осуждать, и тут же «круто так писать сидя во Франции». Ну такое)

С западной в первый же день валили, бо у них там мужья на заработках, удобно да. Поуезжали хаты позакрывали, места в Польше позанимали, а люди из ада едут, нет дома и куда?! Даже уже готовы платить, так цены невьебенные за такой сарай. Так ещё давай их прессовать за язык!!!!!! Вообще, «об’єднались» называется.

А можете мне объяснить почему некоторых личностей так удивляет и злит что другие выехали из тихих городов? Почему люди должны сидеть и ждать, если есть возможность покинуть пределы страны на это время? Кому нужно это геройство?

Из-за таких перепуганых, которые в первый день войны выехали из тихих регионов, сейчас нет места тем, кто реально нуждается в этом.