Свято Новий рік ....всі посміхаються, накривають стіл, прикрашають ялинку....А я дивлюсь на своїх рідних зі сторони і відчуваю розпач! В душі тягар, а душу рвуть невиплакані сльози! І я б дала їм волю, але не можна! Що я їм скажу? Я і причину назвати чітко не можу.
Промова президента, бій курант, ігристе в бокалі....не витримую....плачу....
- Що сталося? - Чую я голос чоловіка.
- Мені так боляче на душі! А чому і сказати не можу.
На мене дивилися рідні як на невіжену! А я лише тихо промовила:
- Як я хочу зараз заснути і прокинутись у квітні! Нічого, тільки це!
На мом.лайф лунали пости з привітаннями! А я відчувала розпач і передчуття біди.
Січень.....
Початок лютого....
Весь цей час я неодноразово казала одне й те саме ...."Хочу заснути і прокинутись в квітні".
Сьогодні я знов повторила ці слова.
І знаєте що? Домашні подивилися на мене і чоловік тихо відповів мені:
- Знаєш, ти постійно це кажеш, мов щось відчуваєш! Все буде добре, ось побачиш!
Дівчата!
Тримаємось!
Ми сильні духом навіть тоді, коли здається що ось все....сил більш нема!