Події були так густо замішані людським м'ясом, сльозами, кров'ю, криком, стогонами, прокляттями, утратами, що ніхто вже нічому не дивувався. Це був уже новий світ, нова дійсність серед старої природи на руїнах старих розвалених хат, у старій, землистій одежі, немита.

Это отрывок из повести Александра Довженко «Україна в огні», написанной в 1943 году.
Новий світ.
И сейчас, сегодня, в этот самый момент. У нас тоже новый мир.
Больно. Страшно. Тяжело. Но держимся.