Питання про виховання та розвиток дітей

Ось, наприклад, тільки один з небагатьох дописів про «маніпуляції» і «істерики». До речі, мені дуже подобається ця психолог, у неї є і ефіри про материнство дуже хороші. ссылка

1. Останнє питання не зовсім коректне. У дітей пізнання/дослідження світу відбувається не так як у дорослих. Дорослі вивчають 25-ий різновид метелика, а дитина вивчає:
- предмети багатовимірні (так, саме через сенсорику, мозок дитини вивчає, що те, що він бачить, не пласке, а має вимір)
- якщо кидати на підлогу скло, воно розіб‘ється, якщо гуму - підскоче
- якщо не підняти ногу трішки вище, то з цих сходів можна навернутися, а от на попередніх було Ок
- якщо торкнутися гарячого - буде гаряче. Тому краще не торкатися, якщо кажуть, що це дуууже гаряче!
Тощо тощо

2) цей пункт говорить про те, що Ви поки що нічого не знаєте про істерики. Якщо коротко, то істерика - це пік емоцій. Дитина не вміє регулювати їх. Це Ви можете тут замовкнути і образитися, тут чаю попити, тут подивитися на синець і сказати, блін, треба було дивитися, такс, де тут колготи можна купити?, а тут подзвонити подрузі і поділитися у фарбах, що він козел.
Дитина цього ще не знає і не вміє. Тому майже все, що виходить за рамки рівномірного і спокійного життя викликає плач, крик, ор, швиряння речей. Сюди додамо поступовий розвиток мозку, коли, наприклад, дитині життєво необхідно відчути себе самостійною, але при цьому в неї страх, розрив шаблону «як же так, мама хоче не того самого, що і я?»
Причин для істерик (не плутаємо з капризами) - з добрий десяток. І жодна з них не з‘являється на рівному місці. Наприклад, дитина втомилася, а Ви о 21:30 ще йдете з нею до супермаркету. Скоріш за все отримаєте істерику. Бо для Вас «ну, супермаркет!», а для дитини купа нових незнайомих людей, купа візуальної і звукової інформації, які мозок іже не здатен не те, що обробити, банально прийняти.
Пункт 2.1. Маніпуляція - це свідома дія спрямована на те, щоб отримати бажане. Тобто, дитина має ВЖЕ знати, що після таких-то дій, вона отримає це. Якщо наприклад, Ви забороняєте шоколадку, але дитина почне плакати, і Ви одразу дасте шоколадку, тоді Ви після кожного «ні», будете чути крик, бо дитина знає, що після «ні» вона отримує бажане. Для когось це маніпуляція. Для когось це просто відпрацьований алгоритм дій.

3) от в цьому випадку можна використати знамениту фразу «після 3 вже пізно». Тут є два головних правила:
- говорити тими словами, які дитина розуміє. Якщо Ви почнете однорічній дитині розказувати закон притяжіння, щоб вона не кидала чашку на підлогу, то вона нас не зрозуміє. Якщо ж ви скажете, якщо чашка впаде/ти штовхнеш/ти кинеш чашку, то вона розіб‘ється «бух!», а потім дитина пару разів це твердження перевірить на практиці, вона вже буде і ці слова знати, і цей закон фізики.
- говорити так, щоб дитина чула. Нема сенсу щось говорити, коли дитина Вас не бачить, не підтверджує Ваші слова і активно грається. Вона реально НЕ чує нікого в цей момент. Так само не можна казати дуже довгі речення. Поки Ви договорите, дитина забуде, що було спочатку.

4. Залежить від того, чому саме Ви збираєтеся/хочете вчити. Мозок дитини розвивається певним чином, грубо кажучи на кожен вік приходиться основні найважливіші елементи. Наприклад, до 2-3 років неймовірно важлива моторика. І якщо дитина замість того, щоб вчитися ходити, бігати, стрибати, стояти на 1 нозі тощо буде вчити літери, то вже через пару років буде халепа.
Як каже один нейропсихолог, дитина «стоїть» на 3 китах: фізичний стан, інтелект і емоції. Якщо щось шкандибає, то вся система завалюється. Дитина витягне, бо її мозок надзвичайно гарно вміє компенсувати. Але якщо дитина нормотипова, нахіба ускладнювати їй життя?
Плюс, МОЖНА «звичайну» дитину навчити в 2-2,5 роки читати, але на це піде рік-півтора, купа нервів у обох сторін, а можна навчити в 4,5 за місяць-два. До того ж, у дітей, які вивчають алфавіт і читання так рано часто пізніше з‘являються проблеми з «дорослим» читанням - нових складних слів, наприклад.

5. Дивлячись як само Ви говорите. Дві тези: у дітей в рік, 2 і навіть 3 відсутня емпатія. Вони НЕ відчувають і не розуміють, що Вам боляче. Діти - наркомани емоцій. Якщо Ви якось себе інакше поводите (типу плачете, даєте інші емоції), дитина про себе каже, ухти!, моя мама інша! Мама зі мною грається! А якщо мама, наприклад, вся зайнята, а після таких дій починає активно щось пояснювати дитині, то ту взагалі джекпот: емоції від мами і 100% увага мами.

6. З цим складніше. Що таке в розумінні дорослого «не розкидуй іграшки»? Це дорівнює «не сміти, зберігай порядок». Що з цього дитина усвідомлює? Нічого.
Вона кидає іграшку, коли хоче зрозуміти як вона падає; коли її переповнюють емоції/енергія тощо. Це якраз про мистецтво комунікації. Не розкидувати іграшки чого? Бо поб’ються? Так і скажіть: якщо ти кинеш цю іграшку, вона розіб‘ється.
Не можна розкидувати, бо брудно? Це її ігровий майданчик, вона будує свій фантазійний світ, в якому потяг має лежати тут, а ця книжка - тут. Тому для дитини важливе зонування: тут можеш розкладати іграшки як хочеш, тут - ні. І взагалі розуміння бруду у дітей формується значно пізніше, ніж в 1 рік.
І тут важливе: треба одразу вчити дитину до правила: взяла іграшку побавитися? Погралася, повернула на місце, і тільки потім можеш взяти іншу.
Але так, якщо я говорю не робити чогось, я спеціально акцентую на частинці «не».

Я прочитала тільки, здається 3-4 книжки, причому дві з них ще років 15 тому, але підписана на пару десятків дитячих психологів і нейропсихологів в інстаграмі і прослухала декілька десятків годин від них (мені легше слухати, ніж читати, плюс, є інтерактив питання-відповіді). Плюс, пройшла курс Монтессорі і окремо купила Вебінар про агресію дитини.
В принципі, порадити хороші книжки доволі просто: Петрановська, Гіппенрейтер, Корчак, Амонашвілі, Фабер і Мазліш, Бикова тощо тощо. Але от наприклад, коли я цікавилася темою гаджетів в житті дитини, то мені цитували Піаже, а коли вивчала тему розвитку мовлення, то Виготського, а от коли питати «серйозних» психологів про ту саму теорія прив‘язаності, то кажуть, що краще вже читати Боулбі як першоджерело, а не Петрановську (прочитайте її, легке читання)…

І насправді, материнство це не тільки і не стільки про дитину. Це багато в чому про маму, її стан, емоції, внутрішні таракани і страхи. Діти нас дзеркалять і доповнюють. Ви можете мовчати, але якщо у Вас такий стан, що Ви готові спалити цю хату, послати чоловіка, сісти на метлу і не повертатися, то в цей день і дитина скоріш за все буде капризною, вередувати.
Щодо доповнення: якщо знаєте, є трикутник Капмана: жертва-рятівник-переслідувач. Якщо мама по життю займає позицію жертви, то дитина частіше займе «вільну» позицію рятівника. І так далі.
Або реакція на істерику дитини: багато мам зриваються на крик не тому, що дитина істерить, а тому що істерика дитина є трігером таких страхів як «я найгірша мама! Мене дитина не слухається!», «що робити?! Він плаче і кричить і не реагує на мої слова!», «Боже! Що люди подумають про нашу родину?!!!» тобто в цій ситуації дитини нема, а є тільки мама і її внутрішні таракани.

Тому, велкам в цю надзвичайно цікаву подорож пізнання себе і дитини ))

1. Детей школьного возраста нет) но посыл тут правильный, главное, создать безопасные условия для изучения и меньше использовать «нельзя». Т е говорить «нельзя», когда действительно нельзя. Например, переворачивать миску с водой собаки у нас нельзя (конечно, он уже это попробовал), а взять мамин ботинок исследовать - можно. Для угрожающих жизни вещей лучше использовать слово «опасно». 2. В кризис одного года дети ярко проявляют свои негативные эмоции, если что-то не нравится или не получается) это нормально, ведь им тяжело - многое хочется, но еще не можется. Нужно проговаривать эти эмоции «ты злишься», «ты расстроена», а потом утешить/помочь/отвлечь. Когда малыш что-то хочет, важно еще это проговорить, например, «ты хочешь, что бы я тебе помогла залезть?», тогда ребенок будет знать, что вы понимаете. Ну, и можно потом не прям посадить на кровать, но, например, подтолкнуть попу помочь) 3. Объяснять надо, но не ждать, что вас сразу поймут. Дети не способны к анализу последствий, им проще через опыт. Например, подвести руку к тому же чайнику горячему, что б малыш понял, что горячо и опасно. И когда вы скажете опять опасно, но уже на розетку, малыш вспомнит опыт с чайником и послушает вас. 4. Игры и занятия должны быть согласно возрасту. Популярная тема с ранним приучиванием к горшку, когда физически малыш начинает терпеть только с 1.5 года яркий пример 5. Убирать ее руку и говорить нельзя, спокойно, да, 100500 раз) скорее всего, ребенку еще нравится ваша бурная реакция 6. Лучше не использовать частицу «не», например, вместо «не бегай, а то упадешь» можно сказать «будь аккуратнее, можно упасть». На случаи с игрушками хотелось бы остановиться ⬇️

@elena-888,
Какую то конкретную книгу посоветуете ее или все что есть?
Давно хочу почитать ее
@mamayana2019,

3. Самый большой бред, что я читала тут. Малой 1,8 она очень хорошо все понимает. Не знаю где Вы такое встретили, но это очень странное утверждение.
4. Не поняла. Если речь про читать ей, то точно не повредит, если учить её читать, то смысла в год точно нет)))

6. Не то, что не слышат. Представьте слона, синего, большого, с огромным хоботом, с него льётся вода... А теперь не представляйте слона... Вот тут тоже самое. Не говорите - не раскидывай игрушки, скажите : прежде чем брать вторую положи первую на место...
5. Выставляете руки и говорите я не разрешаю себя бить. И её этому учите. Моя пробовала пару раз, я так сделала уверенно и спокойно, идеи повторить иногда бывают, но это точно действенный способ.

3. Обязательно всё рассказывать, вот всё всё всё! С сыном только договариваемся всегда и никак иначе

2) на истерики не велась никогда , может потому они и бывают редко.
3. ) до 3 обяснять надо, потом уже поздно. Присекать сразу.
4) учить стала после 2, все быстрее усваивает.
5) ничего не вырвал кроме как случайно в 5-6 мес как хватательный рефлекс , я просто не допускаю.
6) слово нет / нельзя понимает прекрасно без истерик.
Как вы себя поставите так и будет ,кто эти книжки пишет такой бред 🙄

1. Да 2. Держу свою линию, готова к компромиссам 3. Все объясняла с пелёнок 4. Следую за ее желаниями, уже знает алфавит и цифры, счёт до 15. 5. Строго нет, без вариантов. 6. Да

Тут много толковых книг по доступным ценам

ссылка

Почитайте Петрановскую