Я в шоці.
Були в неділю на Софіївській біля ялинки. Там же мільйон торгашів барахлом, що світиться.
Спочатку почав кляньчити кульку. Сторгували маленьку за 50 грн, бо торгаш всунув сину, а я сказала, що лише за 50 готова купувати.
Поки торгаш шукав здачу з сотки, син натримався кульки і сказав, що вже не хоче її і віддав торгашу.
І почав кляньчити меч Джедая (там були піксельні і з лазером). Вговорила, що краще купимо вдома, бо тут беруть втридорога.
Нарешті в середу вибрали, а вчора зранку замовила.(вибрали, а як почала замовляти, то саме той ледь знайшла в наявності).
Вчора після роботи ридав, що ще не принесла і довго чекати доставку. Сьогодні на роботу дзвонив мені, щоб спитати, чи прийшов меч.
Як заходила в двір, то кричав на весь район "Меч!!! Мій меееч, ураааа!"
Принесла. Віддала.
Через 5 хвилин: "Я не хотів меч".
Я: 😳.
Кажу: "Продавати?". Сказав продавати.
Бляяяя🙈
Конечно уже не хочет, вы же сразу не купили. А там разница 50 грн.
Тут или сразу покупать, или объяснять что к чему, и почему вы против таких покупок.
Так в тому і справа, що пояснила і він, начебто, зрозумів, чому не там.
Та і з кулькою та ж фігня: я ж йому там вже прям купувала. А він 5 хвилин потримав - і перехотів
Это жажда обладания. У меня такая племяха. Вы положите на видном месте и позвоните " мальчику/девочке с предложением отдать и увидите реакцию.