Страхи дитини: три найстрашніші моменти з дитинства

Поговоримо про страхи у вашому житті...
Дитячі страхи....

Зараз, маючи власну дитину ....я старась відгородити дитину від "добродіїв", котрі можуть сказати ...тебе цигани вкрадуть (в нас їх дуже багато), чи дядько....абощо на цю тему.
Ніч - це також не повинно бути страшно ..дитина спокійно йде по кімнатах і вмикає собі світло за потребою....і ніяка "бабайка" не вискочить і не забере малого.
У моєму дитинстві відбилось три найяскравіші і водночас найстрашні моменти
1. Мені було років 4 чи 5. Мама з татом були на роботі, де була бабуся...я не пам'ятаю (певно , на городі , це було далеченько від хати), дідусь поїхав по траву для кроликів, а ми залишились із сестрою старшою вдома.
І ось тут сестрі потрібно було йти чомусь влітку в школу...був табір...чи курси англійської ...не пам'ятаю. І тут вона каже...я пішла, а ти залишайся вдома...а я тебе закрию....щоб ти нікуди не ділась і тебе ніхто не вкрав....😱.
Я просила взяти мене з собою... але вона тільки повернула ключ у замку.
Сказавши...відкривай шафу...там багато книг... почитаєш... Ага😆 подивишся малюнки......хтось прийде......чи дідусь чи бабуся раніше.
Я не знаю скільки я прочекала хоча б когось (спойлер: приїхав на велосипеді дідусь із мішком трави....це також треба годину...щоб її нарвати)
Але мені нічого вже не було миле....ні книги....які я просто викидала із шафи...ні іграшки...я сиділа біля тієї шафи в коридорі і плакала гіркими слізьми. Я боялась йти в інші кімнати....бо в дідуся було старе панцерне ліжко...і мені задвалось, що хтось там сидить...навіть телевізор не вмикала....в залі....я просто почула звук...і собака загавкав вітаючи когось своїм лаєм. Глянула у вікно....ну і побачила дідуся ..... після відчинених дверей я вибігла на вулицю і ще довго не заходила в дім.
Після того я як залишалась вдома одна...мене ніколи не закривали і була я тільки на вулиці , на подвір'ї...зі своїм собакою.
Зараз я також залишаюсь інколи одна з дитиною...але страх як такий вже пропав....хіба що скрегіт і шурхіт біля дверей квартири не завжди мені подобається.
P.S. Сестра то знала , що робила ....боялась, щоб зі мною нічого не сталось. Адже я і в хаті могла щось втворити....за те ... вона не думала ... бо була ще також мала (10років)

2. Другий випадок - це вогонь. 🔥до сих пір його боюся....саме підпалювати сірник (тепер в мене пьєзо😊)
І ніби нічого такого.... зараз я подумала...але тоді для мене це був переляк....коли я перший раз у років 6 можливо...запалила сірник...злякалась , що вогонь обпече мені пальці...і я кинула під стіл у спальні сірника...мама була поруч....(чому в хаті це відбувалось і в спальні...і гадки не маю... можна було б і в іншому місці....на вулиці , наприклад).

3 випадок це також....зараз для мене неприпустимий.
Кожної неділі або суботи ми з батьками їхали на ринок скуповуватись на тиждень.
І бували такі дні....або жарко 🙄....або дощ чи просто не хотіли брати мене з собою ...щоб я не пленталась під ногами ....мене замикали !!! В машині! Я слухала музику і пила водичку (вода була завжли в салоні) та чекала батьків ...для них то була ніби норма.
Але добре....що все добре закінчувалось. Мені було десь 9-10 років. Максимум який я просиділа в машині ....була година! А якщо це жара...то ви собі уявляєте.🥵 чи десь покотилась ....(але тато ставив на ручник)
Вони приходили і ми їхали додому.
Найбільше я боялась ....щоб в машину ніхто не постукав інший....бо тоді "побег із Шоушенка" гарантований....якщо я б взагалі звідти вибралась.
Я завжди стогнала сама....що хочу з ними поїхати (могла і залишитись вдома з бабусею та дідусем)....і вони мене все-таки брали га свій страх і ризик....а ... можливо...і не думали взагалі про такі наслідки. Часто я з ними ходила по ринку ....але в такі рідкісні моменти за погодніх умов "на думку батьків" треба було сидіти мені в машині. 😔