как правильно сказано, "старость - это роскошь, доступная не всем. Это не проклятие, это подарок"

как правильно сказано, "старость - это роскошь, доступная не всем. Это не проклятие, это подарок"

Мене завжди надихали жінки, які пруть проти системи, трощать рамки, які на них міряє суспільство, палять тими зламками грубу і в теплі,добрі і психічному здравії, із вікон власних хат ясної свідомості, тикають факи усім «відмороженим», які зібрались під тином і волають, що знають, як справжня жінка повинна жити, який вигляд мати та й, власне, як вона повинна старіти.

А старіти вона не повинна! Це аксіома. Не має права. Знайшла ти сиву волосину - зафарбовуй! Помітила зморшку - влупаш ботоксу! І губи підколи також, щоб вже два рази не ходить…

Зрозумійте, я не проти цих маніпуляцій. Хочете фарбуйте, коліть, ріжте… Якщо це допомагає людині знайти внутрішній баланс, додає впевненості в собі, вирішує проблеми з самоприйняттям, то я двома руками за! Мова про інше.

Я проти того, щоб дотримання цього «протоколу презервації краси» вимагалось від кожної! Я проти того, щоб за небажання зафарбовувати своє сиве волосся на жінку вішався ярлик «голубка, що склала крила». Я проти універсального поняття жіночої краси, яке міряють на кожну з нас! Не треба! Воно тисне, воно душить, воно суперечить усім основам внутрішньої свободи.

Жінок вчать боятися старості. Ми чіпляємось нарощеними нігтями за юність, що проходить повз, і волаємо диким криком їй у вухо: «Не пущу!». Ми намагаємось продовжити термін власної трахабельності усіма можливими методами, багато з яких, доречі, через брак міри і відсутність вміння вчасно зупинитись, переростають в залежність, спочатку викликаючи сміх, а потім співчуття. Трахабельність, УНІМАНІЄ❗️, не втрачається з віком. Жаль, що ми не звикли про це говорити, бо «неприйнято», «невдобно», «ай, шо ти таке кажеш…». Вона не втрачається, бо транслюється зсередини!

Ми забуваємо, що старість - це розкіш, яка, на жаль, доступна не усім. Можливість старіти негарантована кожній з нас. Це не прокляття, це подарунок!

Натомість суспільство змушує нас сприймати такі природні процеси (такі прекрасні і закономірні процеси!), що відбуваються з жіночим тілом в результаті, барабанна бробь…, ЖИТТЯ❗️, як програш бою, як суцільне фіаско, як особистий програш Тані, Юлі, Ані…, і дивиться згори зневажливо, бо, бач ти, зараза, вона дозволяє собі старіти так, як хочеться саме їй, на власних, зручних умовах, за власними правилами, замість того, щоб зафарбувати кібєнімать те «неподобство» на голові і не робити нам нєрви.

Кажуть за свободу треба боротись. Вона не є данністю. А тим паче, свобода бути собою, з усіма її проявами та формами. Її, насправді, найтяжче вибороти. Її ж і найлегше втратити.

Допомагаймо одна одній її зберегти.

Будьмо різними, будьмо прекрасними, будьмо прекрасними по-різному💙

Цілую в рота,

Катя Бльостка #катябльостка

Фото:Маша Глебова