Рівно рік назад мій світ змінився!💟

Все почалось з того,що ми планували другу дитину  і так склались обставини,що я звільняють  з роботи ..ну і думаю,це на краще!Зараз з першого разу завагітнію ,як це було з старшим і якраз переседжу карантин дома,щоб не бігать на роботу і не хвилюватися.Але не так сталось,як я  собі спланувала...місяць,другий,третій...а все ніяк.

Ну думаю...ОК..раз так..зараз не час,почнемо вже з наступного  року далі ...а поки піду на нову роботу,бо нема чого чекати.

Підвернулась гарна робота,якраз недалеко  від дому і все таке,ну і я ж пішла.Проходячи співбесіду керівництво мене запиту... чи не вагітна я,бо якраз в старшого вже такий вік.. що хто планує ще діток...то якраз саме час...Я звісно ж така -:Ні,ви що...плануємо звісно,але трошки потім"

Все....влаштувалася, працюю і тут приходь час моїх днів Х і в мене з минулих разів залишився один тест не використаний ..да і думаю...чого добру пропадать😅

Роблю тест просто так,навіть без думок....і тут я бачу....ДВІ ЖИРНЮЧІ полоски!Мене кидає спочатку  в жар,потім в холод,потім знову в жар і такі відчуття ніби все тіло німіє.

Я не можу повірити...біжу купую ще один..результат той самий!

Я сиджу і придумую як розказати чоловіку...бо я така,що не можу довго в собі тримати емоції .

Придумала....в інтернеті є сайти,де пишеш текст і програма з нього робить кьюар код ...ну і я швидко придумала,що це саме те що потрібно.

Ввечері сидимо  з чоловіком ..я така кажу...а можеш подивитись,чи в тебе просканує цей код...бо в мене щось не хоче.

Тут він сканує і в нього на екрані з'являється текст...

"ПАПУСЯ, ВИБАЧ ЗА ЗАТРИМКУ...Я БУДУ ЧЕРЕЗ 9 МІСЯЦІВ"

Він спочатку не зрозумів, що це таке...а потім дійшло(ох ці чоловіки,поки дійде до них😂) і тут сльози радості в обох!

Вирішили більш нікому не  казати, думаю зроблю узі і тоді з першим фото всіх повідомимо.

Я далі ходжу собі на роботу і думаю над тим,як я буду  казати керівництву...що я вагітна🤣

На узі я спеціально не йшла,думаю піду в 10 тижнів ставати на облік і все зразу зроблю.Мене нічого не турбувало,тому я не переймалася...звісно якби була перша вагітність, то все було б інакше...але на досвіді..то було спокійніше в цьому плані.

І все було б ок,якби не ранній токсикоз,да такий сильний 🤢

Тут вже йде 8 тиждень і в один з  вечорів ,чоловік починає себе погано почувати..ломота,температура і всі діла.

Я зразу подумала за ковід,він у мене просто не часто хворіє...через пару днів поїхав здав тест і дійсно то був він(((

Я його трохи ізолювала,але мене з старшим сином не обійшло.

На 4 день почалось в сина і на 5 день в мене,до того часу чоловіку вже стало краще ,хворів в легкій формі,да і син також...а мене почало накривати нормально!

Дзвоню своїй лікарці,в якої вела попередню вагітність...а сама сиджу і сльози градом,я розумію...що це той час коли в дитинки закладаються органи ,що це все може завмерти,і все що можна було поганого...я все це обдумувала.Моя лікарка лежала в лікарні під ШВЛ і нічим мені допомогти не могла,так як сама була на волосині .

Паніка мене охопила ще більше,почала рости температура..п'ю той парацетамол і боюсь...боюсь пити і боюсь не пити!Тіло ломить,запахи зникли,температура яка збивається і знову росте ..я розумію ..що в мене йде ускладнення,бо починаю важко дихати ніби щось заважає.

Я до безумства хвилююсь за дитину яку ношу і вирішую поїхати зробити узі,щоб хоч дізнатись...чи сердечко ще б'ється!(уточнення я поїхала не в активну фазу захворювання,щоб не заразити інших)

Приїхала,сиджу в коридорі  і серце не на місці...я відчуваю ..що щось не так.

Ось я заходжу,лягаю....і просто починаю тихенько плакати поки лікар оглядає живіт....він так довго водив датчиком,що мені здалось вічність пройшла...він щось водив,зводив брови ,дивився на  мене і знову водив....

Я готова була почути ,що все ...на цьому моя вагітність завершена....думаю про це і сльози котяться самі ...

І тут він запиту.. чи я стою на обліку,чи робила вже узі...

Я кажу,що ні...це перший раз і ось десь скоро маю стати на облік.

Він знову звів свої брови,нахмурився і каже...то ви ще незнаєте ,що у вас  тут...ДВОПОВЕРХОВА КВАРТИРА!

Я спочатку не зрозуміла, кажу...що..що????

І він повертає до мене екран і каже...слухайте...і включає серцебиття одне,а потім знову серцебиття...ще одне ...я ще не можу зрозуміти  і лише тоді коли він на екрані наводить датчик,щоб бачити двох діток зразу..до мене дійшло!Я почала плакати ще більше і просто його обняла,а він мене!

Він мабуть подумав що я якась дивна, а в той момент я просто була щаслива,що сердечко б'ється в мені і не одне.Цей звук...навіть минув рік,а я його згадую в пам'яті і досі...це звук ЩАСТЯ ,да і ще  в такий тяжкий і складний період.

Ось так я дізналася про своїх карапузів,а далі був складний період хвороби,виклики швидкої яка не їхала...антибіотики...і знову узі...але це вже інша історія..яку я можливо також напишу в підтримку тих хто як і я хворіє і хвилюється за діток.

Всім дякую,хто дочитав і розділив частинку мого життя🥰