Халабуда з мого дитинства: як ми будували «убєжище» в чагарнику

#Халабуда_з_мого_дитинства

😉Частина 1😉

Беремо чай/каву/воду негазовану.. Або щось там на мєГдальном молокЄ… Це зовсім не має значення🙈🙈🙈, аби вам було зручно і комфортно❤️

Плед.. Теплі шкарпетки.. І йдемо читати нову історію з глибинок моєї пам’яті)

Я школярка. На всі вихідні і шкільні канікули ми їздимо до баби в село.

В ряду з бабиною хатою поруч межує теж хата, і туди приїздила моя найкраща подруга дитинства і шкільних років - Надя.

На межі між цими хатами був чагарник з аккації та бузку. В ньому ми збудували собі «убєжище».. халабуду, де варили чай з уявних чашок і їли уявні бутерброди.

Пам’ятаю був вхід, коридок і кухня в халабуді. І все🙈 Що ще потрібно для життя, чи не так?

Розчистили там всередині в тих хащах. Сапою вибили зайве. Затягли туди якихось б/ушних листів з грубероїду та шиферу, щоб зробить дах. І там ми гуляли. З дороги не було видно, що ми там: теж в просвєт засунули якийсь кусок шиферу.

Перед халабудою треба було обов’язково витирати ноги, щоб не занести грязь.. Навіть якогось старого віника туди притягли, щоб наводить порядки.

Надя рідко приїздила. Її часто відправляли в якісь дитячі табори і тд. Тому вся битовуха нашої халабуди була на мені🙈

Пам’ятаю, як після довгої її відсутності, привела її в халабуду і показувала, що у нас тепер є з якихось досок, що я познаходила, стіл і місця, де сидіть..

Потім роки йшли..

В більш старшому віці я хотіла залізти в той чагарник.. Ностальгія.. Всі діла, але ж воно все таке мініатюрне.. Як ми там могли колись гратися?

Продовження в наступному пості🙂

Ваша ностальгічна Катя

#вашакатя❤️мамашка

Хто чекає продовження, МИГНІТЬ 🔥 в коментарях) Дякую