Мити підлогу на робочому місці стидно?

Тепер історія..

Неділя. Наше сонне царство в ліжку. Толя промовляє крізь сон: «Какое голубое небо. Чистое.»

Я зранку подивилась в енний раз на вікно в кімнаті, а мене бісить, що воно вже скільки часу брудне.. В будні дні я не можу собі дозволити розкіш — помити вікно в тиші, бо Артуру це швидко набридає, і знову істерика..

Сьогодні вирішила для себе: «Ну класна погода. Можна і помить. Натхнення є. Бажання є🙈. Толя зайнять Артура є.» В цей час Толя з Артуром обирали комусь із них машинку на пульту на Алі, бо скоро ж розпродаж, а хтось давно хотів таку машинку😉

Приготувала все для миття.. І в процесі зрозуміла, що це натирання вікон мене переносить в Лавру..

Бо там дуже часто в суботу, коли в мене був робочий день, а відвідувачів майстерні не було, я наводила марафєт в офісі майстерні..

Уявляєте закачувала рукава і прибирала свій робочий простір. Мила підлогу. Витирала пилюку з ікон і столів. Містером мускулом натирала величезні вхідні двері і вікна в майстерню.

Прибиральниці в самому офісі не було. І був вибір чекати, коли бабулька Маша - духовне чадо мого керівника в якийсь день раз в місяць прийде і помиє, або закачувати рукава і робити це самій.

В робочій частині майстерні — столярному цеху раз в тиждень мила підлогу скрізь і вбиральню, в тому числі, дівчинка з сусіднього офісного відділу. Це була її халтура (маленькі кошти в бонус до її зп, які їй виплачував готівкою мій керівник). Свої особисті робочі місця прибирали самі за собою столяри.

В мене був внутрішній десонанс. Я не хотіла бути в навалку до всієї офісної роботи в майстерні прибиральницею. Це мене періодично гнітило, коли керівник приходив і казав: «В офісі пилюка!».. Потім я порозумнішала і сказала: «Можу прибирати в свої робочі вихідні дні, коли офісної роботи менше, але хочу бонус! Давайте я буду раз в місяць мати оплачуваний відгул, коли мені треба, і ми змістимо мій і моєї напарниці графіки. Я буду працювати з 8 ранку, до 16:00, а вона з 10:00 до 18:00. Всі задоволені і в офісі чисто🙈».

Отєц Фотій тоді сказав: «Катя, ти точно єврейка. Я подумаю..». Відносини з керівником в мене були прості і дружні мабуть до того часу, як не з’явився Толя в моєму житті. Але про це в іншому пості🙈🙈🙈

Згодились на тому, що прибиратиму по бажанню і необхідності. Графік реально нам зсунули, але тільки на одну годину🤪 Відгули були, але тільки з узгодженням конкретної дати.

Саме цими відгулами я закривала якісь пам’ятні дати, бо в Лаврі вихідних днів в офіційні свята не було, а я собі вибила таким чином🤪 Плюс у мене було робочі суботи через одну.

І потім постійно на інших роботах запитувала: «Чи офіційні свята вихідні? Чи є прибиральниця в офісі? Чи необхідно буде виходити в суботу чи неділю на роботу? Які умови, якщо по роботі це потрібно буде робити?»

Кожна робота дає досвід, знання і вчить, як будувати відносини з керівництвом.. Ми просто іноді ігноруємо це.. І потім незакриті гейштальти переносимо з одного робочого місця на інше🙈

«Я мила підлогу в Лаврі!» — таке можна ж казати в голос і з піднятою головою???😂

Ваша Катя, яка сьогодні з задоволенням згадала, як це мити вікна

#вашакатя❤️мамашка

Запрошую написати сюди в коментарях відповіді на парочку запитань)) Прям, як в анкеті😉

1. Що ви робили на роботі такого, що вам не подобалось?

2. Чому вам це не подобалось? Це було важко/не стосувалося посади/постидно/інший варіант?

3. Як виходили з такої ситуації, коли вас примушували це робити?

❤️Дякую, що читаєте і пишете мені) Коли є відгук в серцях інших, хочеться транслювати більше своїх думок.