Мамлайф
Мамлайф
Приложение для мам
Katerina Silk

Моя история первого признания в любви и не только

Як мені зробили перший раз пропозицію руки і серця🙈 в мої 19

Перенесемось в якийсь там рік, коли я ще ходила в 11 клас.

Що ж вам таке написать..

В той час я була дуже худою, з речами, які обирала моя мама для мене🙈, які більшість були куплені, коли я стояла на картонці на якомусь базарі, а тьотя прикривала мене якоюсь тряпкою, яку вона гордо називала шторкою. Я була відвертою максималісткою, яка не вміла спілкуватися з однокласниками. Короче задрот, який хотів видавить з свого атестата максимум і поступить на бюджет в вуз. Мене не парило більше нічого.

Ну ок.. Трохи парило, що я так і не знайшла принца свого життя, а хлопці, яких я знала були якісь опосередковані, але всеодно раз в рік я змінювала ім’я, написане на конверті, куди вкладала валентинку, а потім відправляла через секретний чорний ящик в школі. Влюбчива була.. Дуже влюбчива.. і боялась того почуття, як вогню🙈 Тому таємно ходила колами з подругами-хохотушками мимо кабінетів, де мав бути наступний урок у наших таємних пасій🤪

Далі.. Якось мене однокласниця познайомила з своїм сусідом. Старшим, який через півгодини простого спілкування зі мною на відстані 2 з половиною метрів сказав: «Пропоную тобі свою руку і серце🤪..»

Я забоялась.. Вилетіла з того будинку і помчала до себе в квартиру.

Потім він набрав мене: «Это Андрей. Так что ты согласна?»

Моє серце впало в п‘ятки. Я кинула трубку😂 Виявилось, що подружка дала йому мій номер телефону🤦🏻‍♀️, без мого дозволу..

На цьому історія не закінчилась.

Потім я знову його зустріла.. Через років 3-4. Його привів до мене на чай наш общий друг, а я визвонила тоді в компанію Юлю з мого будинку.. (Сьогодні її фото проскакувало в моїх сторі..)

Пам’ятаю, як Юля прийшла в леопардовому халатику на голе тіло.. Ну просто, як в якомусь фільмі для дорослих😅 і з помитою своєю кудрявою головою)) Такий милий одуванчик🥰

Так от той Андрій подивився на чашку, в якій я пропонувала йому налити чай, і знаєте, що зробив???

Перемив її😂😂😂

Я була в шоці. Для мене це було тоді якось дуже образливо..

Ми просто говорили.. Раніше я любила говорить і обговорювати якісь дуже філософські теми😂😂🙈😂 Мучила своїх співбесідників, як могла..

Так от.. Він знову запропонував, але вже в іншій формі: «Я не верю в любовь. Давай дружить, но с интимом.»

В мене челюсть відпала після таких слів😳😳😳😳😳.. Від цієї прямолінійної угоди.. Я сказала: «Ні..»

Він: «Не давай ответ сразу. Подумай. Через неделю я тебя наберу. Телефон тот же?»

Так от.. Якраз в цей тиждень, крім цього Андрія, мені пропонують відносини ще два хлопці..

Я в шоці.. Блін, то пусто, то густо.. Я даю собі час подумати..

І тут один випадок перевертає все з ніг на голову.

Я торгувала на базарі, продавала ці всі вирощені домашні помідорчики/огірки/картоплю і МОРКВУ..

Після обіду покупців на базарі одиниці, тільки пробігаючи якісь.. Розслабон..

Я помила собі одну з молодих морквин і сиджу і гризу.

Підходить чоловік: «Девушка не сидите тут вот-так, потому-что замуж не выйдете!»

Я: «Я і заміж??? І не вийду?» — я голосно засміялась..

Чоловік підійшов ближче і подивився мені в самі очі: «Ану.. ану.. Ага.. Ты сейчас стоишь перед выбором. Три варианта. Один парень — з села рыженький, второй — с города, против третего твои родители.»

Я запалилась в такій цікавій розмові: «Так розкажіть ще? І що ж робить?»

Чоловік, сміючись: «Они все не то.. Своего ещё встретишь.. Позже..»

Відійшов від мого прилавка і побіг..

Я очуняла, коли сусідки-тітоньки з базару сказали: «Катя, та він сто процентів хотів твою касу вкрасти😂😂🙈🙈😂»

Я засміялась.. В ту мить я ніяк не могла згадати ні його обличчя, ні колір очей, якийсь прям міфічний персонаж в моїй голові..

Андрію я тому відмовила.. З тими двома іншими не склалось нічого..

Але свого зустріла😆

Так от.. Коли я спілкувалась з тим Андрієм, то він запитав мене: «Как ты видишь отношения? Что для тебя главное?»

І я тоді 19-тирічна сказала: «Щоб не мовчати в відносинах, щоб постійно було про що поговорити.»

А той Андрій, який читав якісь дивні книги аля- «Лучший любовник»🙈 дуже еротичного характеру мені сказав: «Так не бывает всегда. Очень часто темы исчерпаны.»

Тепер тема для обговорення в коментарях.. Ну треба ж потеревенити😉

«Що головне в відносинах для вас?»

«Чи мають люди в парі постійно розмовляти і мати теми для обговорення?»

«Особистий простір в парі/в родині — розкіш чи необхідність?»

Чекаю в коментарях❤️

Ваша трішки вже не 19-тирічна Катя

#вашакатя❤️мамашка

4

Комментарии

sun_girl

🌞

Мама сына (1 год)

1. Чувства, секс, мурашки, желание коснуться

2. Иметь темы для разговоров, но не постоянно разговоривать

3. Свое личное пространство- необходимость

Отметок «Нравится»: 2
katerina_silk

Katerina Silk

Дякую❤️

З ваших відповідей можна писати класні вірші .. прям до мурашок🥰

Отметок «Нравится»: 1
elanna474

Анна Ель

Мама двоих (младенец)

Второй раз натыкаюсь на ваш пост.Интересная манера подачи,мне нравится❤

С мужем вместе 8 лет.

Иногда даже хорошо просто рядом помолчать ниочем,главное что рядом.

А вообще мы вместе 24 часа,и нам не скучно вместе..Думала любовь испаряется с течением времени,но ошибалась она крепнет и перерастает в другой уровень

Отметок «Нравится»: 1
katerina_silk

Katerina Silk

Просто поруч помовчати❤️

Отметок «Нравится»: 0

Уперше на подібних сайтах , уперше хочеться написати. Можливо комусь моя історія допоможе, можливо комусь ні. Однак я її…

Уперше на подібних сайтах , уперше хочеться написати. Можливо комусь моя історія допоможе, можливо комусь ні. Однак я її напишу. Я , як каже мій чоловік, живу в рожевих очках. Я погоджуюся, адже саме "рожеві очкі" допомагали мені знаходити вихід з будь-яких ситуацій. Це була моя захисна оболонка від світу. Мені подобалося мріяти, мріяти про щасливе майбутнє , про коханого чоловіка та велику сім'ю. Усе здавалося так просто, так доступно . Особливо коли вже одружилися і поїздка на медовий місяць і тут заповітні 2 полосочки ... усе немов у казці. Я була на 7 небі від радості та щастя. Я відчувала себе мамою з перших днів, коли дізналася, що вагітна. Це була запланована , підготовлена вагітність. Я здала усі аналізи з чоловіком ще до весілля. Ми були розписані пів року а пізніш одружилися. І ці пів року я приймала протизаплідні таблетки ( так прописав лікар) приймала вітаміни і проходила обстеження . Лікар сказав після відміни плануємо адже ти здорова. Ми так і зробили. Вийшло, що завагітніла я відразу в перший цикл після відміни. Вагітність протікала добре, однак на 4-6 тижні я захворіла. У мене дуже боліло горло, ніс, температура була 37.2. Лікар сказав, що це може і на вагітність бути температура, але треба виключити вірусний грип. Я пішла в місцеву лікарню , там мені сказали, що нічим не можна лікувати. Лише деякими рослинними препаратами, як виключення. Я прийшла в норму десь за тиждень. Далі все було нормально.12 тиждень вагітності - плід розвивається добре. Однак вночі мені сниться сон, якась жінка говорить, що я не виношу це маля, що я або народжу і воно помре, або ж не доношу до 9 місяців. Я прокинулася зі сльозми, розбудила чоловіка. Він мене обійняв, говорить, все буде добре, це лише сон. Шо куди ніч туди і сон. Що це нормальний страх вагітної жінки за маля. Ішов 17 тиждень. Я відчула перші поштовхи маля , і навіть чоловік відчув. Це таке щастя. Словами не передати. Пам'ятаю досі, це була середа, ми мали їхати дізнатися стать дитини. Я прокинулася в поті. Мені знову снився сон, однак я не змогла сказати чоловіку, я не хотіла портити такий щасливий момент. Мені було страшно, чесно, уві сні я зайшла в приміщення, там було все незнайоме. По центру кімнати стояло ліжко, на ліжку сиділа дівчина і водила руками по моїй стороні( чомусь я почала кричати, шо це моє ліжко , що ти робиш???) в той момент я відчула біль , впала на коліна, у мене почалася нудота, я побігла в туалет і настільки все було чітко, неначе вживу. Я запам'ятала усі деталі, навіть що плитка в туалеті була жовта. Далі мені сниться шо животика уже немає, я плачу, а дівчина каже - усе, не буде більше болі. Я прокинулася і побігла вмитися. Мені було страшно. Я розуміла, що щось зі мною не так. Ми поїхали в лікарню. Я лягла на кушетку в очікуванні, ну хто ж там, дівчинка ? А може хлопчик? Мені так хотілося швидше почути ... а лікар сказав - це погана вагітність. Чоловік питає - що це значить? Він говорить- у вас у дитини вода у мозку. У мене був ступор. Чоловік заплакав... і мені стало так тяжко дихати. У мене весь світ провалився, мені було боляче, що мій чоловік плаче, що я нічого не можу зробити, шо моя дитина, з котрою я розмовляла, по словам лікаря не могла мене чути. Лікар каже- чому ти не плачеш? Трясе мене бо я не ворошилася. Я заплакала лише в машині , кричала до Бога, за що ти так зі мною, я ж нікому не бажала зла! Я любила дитинку більше за все на світі і ти її забрав! За шо ти караєш мене? Мене направили на мед комісію де діагноз підтвердили. Мене завезли в дивну лікарню. Я зрозуміла, шо це не роддом. Щасливих лиць там не було. Медсестра каже - шо з тобою? Я відповідаю: щось не добре. А вона - ну це понятно у нас всі такі тут. Ви знаєте про лікарів у мене до того була ше більш менш хороша думка, но те, що відбувалося далі, не входить ні в які рамки. Лікар забрав мого чоловіка на розмову, як потім виявилося- він сказав, що якщо чоловік залишить мене, то мені буде легше морально і якщо він хоче щоб я родила швидко за 2-3 дні то треба за один укол віддати 5.000 грн. А якщо два тижні то 2000 грн . Мій чоловік був розгублений, звичайно , в такій ситуації людина не може тверезо оцінювати ситуацію і згідна на будь яку ціну аби з коханою людиною все було гаразд. Коли я кричала на лікаря чому мені не можна бути з чоловіком? Він сказав - для його буде краще. Мене забрали , сказали ходи у перевязочну, ми просто подивимося. Мені було дуже боляче, шось вкололи всередину там. Завели назад у палату, сказали будеш родити покличеш. Я кажу: а як я знатиму коли я робитиму? А Медсестра каже - буде чути на вулиці. В палаті було дуже холодно, це було перше шо я відчула, я лягла в ліжко, мені болів живіт як перед місячними. Цілу ніч я лежала, під ранок знову шось вкололи , дали жменю таблеток. І тут воно почалося... не буду описувати бо це зрозуміло лише тим хто народжував штучно і тим хто знав що дитину на руки не візьме. Цю біль я відчувала довго в нічних кошмарах. Мені дуже хотілося шоб поруч хтось був, мені було дуже страшно. Страшно залишатися з бідою на одинці. Це вбиває ... я зайшла в туалет а там жовта плітка, я впала на коліна як у сні. Я кричала, шо ти знущаєшся наді мною. Навіщо ? Я просила побути поруч когось - вони відповіли - ми шо дурні? Я казала що в кошельку гроші візьміть , лише посидіть поруч! Ніхто! Ніхто не хотів поки не побачили мене біля унітазу відключеною! Вони покликали лікаря і той якось привів мене до тями. Лише одна жінка з усієї лікарні 10 хвилин побила мені в таз на спині бо це рятувало під час схваток. Вона казала, шо мій таз зараз розходиться тому така біль. І знаєте, прийшла інша Медсестра накричала на ту, сказала ти здуріла? Що ти їй робиш , вона нехай сама сидить . Звідки така ненависть? Я осталася знову сама, я кричала , просила про допомогу, кричу шо вот вот народжу. Мені сказали терпи бо занята перевязочна де ти маєш родити. Уявляєте стан мій, коли я вот вот народжу і розумію, шо мій мозок не зможе справитися з тим, шо на моїх руках опиниться дитина на 18 тижні розвитку. Нарешті вкінці кінців мені сказали вставай і ходи , я кажу не встану! Не можу, мені боляче!вони поклали мене на кушетку і повезли. По дорозі я бачила ікони, там було таке місце де такі жінки як я молилися за своє життя. Я спитала в Бога, за що ти так зі мною? Завезли мене до лікаря , всі робили своє, хтось розказував шо їв, хтось говорив по телефону, а рижа жінка Медсестра кричала на мене з матами чого я кричу. Я родила в той момент коли лягла на крісло, це було швидко, я відчула як моя дитина упала на землю. Лікар сказав - забирайте " оте" я не можу на таке дивиться. Я побачила, як вони Замотали мою дитину в тряпку з підлоги і винесли... анестезіолог хотіла робити наркоз , я кричала вже сама не пам'ятаю що. Мені було страшно, шо раз темніє в очах я не зможу контролювати те, що вони будуть робити. Я боялася настільки, що мені було тяжко думати навіть. Коли я прийшла в себе, уже в палаті , я почула , як медсестри спілкувалися між собою. Говорили, що нехай хтось залишиться з нею, бо вдруг " загнеться" ше винні будемо . Говорили а де її чоловік, чого не був з нею. Я знайшла телефон під подушкою бо сховала перед тим, як все це сталося. Набрала до чоловіка і за 9 хвилин він був уже поруч. Пам'ятаю, що лікар просив могорич, бо був день ангела його, гроші просили медсестри, бо все бігали біля мене. І я не мала сили навіть сказати не давай їм грошей. Коли я прокинулася вдруге то виявилося, шо кожна отримала по 200 грн бо такий тариф, і так далі. Ви можете уявити? Чому у нас такі жорстокі люди? За що вам платити? Вибачте, що пишу з помилками, просто пишу те, шо на душі, не думаю, як то правильно. Я думаю ви зрозумієте ... Після того звісно життя моє змінилося. Змінилося відношення до усього. Змінилася я. Мені часом так хочеться вернутися в те безтурботне життя. Де мої рожеві окуляри рятували мене від усього. Три місяці я жила з фізичним болем у снах. Прокидалася зі страхом , мені було страшно спати без світла бо це нагадувало мені, той момент коли потемніло в очах і мені стало страшно... Пройшло 8 місяців. Сни бувають коли стрес. Біль в серці та страх . Я планую вагітність , але хочу планувати з своїми рожевими очками. Де світ добрий та щасливий. Дякую, хто прочитав. І надіюся, що той, хто втратив маля, зрозуміє, що не один. Бо мені ця підтримка була необхідна. ❤ 🙏🏻

Дівчата у мене питання до всіх з західної України, звідки така зневага до приїждих з Києва? Я зараз в Тернополі і мій…

Дівчата у мене питання до всіх з західної України, звідки така зневага до приїждих з Києва? Я зараз в Тернополі і мій чоловік на другий день пішов до терроборони, допомога їм потрібна була лише фінансова і чоловік витратив немаленьку суму. Я намагаюся зняти квартиру в два три рази дорожче за оголошену ціну, а мені відмовляють одразу як я кажу що ми з києва. Де елементарна людяність?? Де той братьский дух і повага до горя? Я ж не приїхала сюди дити безкоштовно чи відбирати чийсь хліб! Я дуже засмучена відношенням, миивсі одна нація і я була до такого не готова…

Дівчата, привіт! Як справи у вас? Я думаю все ж ми поїдемо з донькою з України. Буду дуже вдячна , якщо поділитися…

Дівчата, привіт! Як справи у вас? Я думаю все ж ми поїдемо з донькою з України. Буду дуже вдячна , якщо поділитися враженням від країни в якій ви перебуваєте, збираю інформацію. Була впевнена, що зупиню свій вибір на Іспанії , подобається їх школи ( з 4 років) по відгукам також, клімат . Але пишуть, що соціальне житло вже там дуже довго чекати , а знімати важко знайти, бо українцям не хотять здавати навіть якщо платити наперед на півроку-рік. Може відіграє роль, що я одна з дитиною і це може стати причиною. Ще по відгукам Німеччину хвалять, але теж як пощастить, можуть поселити в холодному заводі, що може коштувати здоров’я. Буду дуже сильно вдячна за будь яку інформацію💛 В будь якому випадку зі святом Покрови і хай ваші дітки завжди ростуть в мирі 🕊

Вот як ви думаєте на фізичній роботі робити важче чим сидіти з 4-ма малими дітьми,які то без кінця плачуть,а один з них…

Вот як ви думаєте на фізичній роботі робити важче чим сидіти з 4-ма малими дітьми,які то без кінця плачуть,а один з них настільки свій характер показує,що всьо йому не то!!! Мій чоловік весь час мені спорить,що мені з тройньою лекше сидіти дома чим він працює на роботі і деколи навіть не дуже фізично нагружається!!! У мене вже з малими голова не на місці і нічого робити не дають навіть мені!!! Думаю,що посивію ранше часу юо нервам моїм приходить триндєц😠☹ 😰