Дівчатка ,потрібна ваша думка . Це повідомлення мені написала знайома про кесарів ,як їй його робили .Щось таке наче якась брехня . Хто робив кесарів ? Це все так страшно відбувається ? Ну а для мене було краще народити самій,так це болячи,але я вде через годину ходила,а після кесарівого 3 дні нічого не можна їсти,біль адська,кололи наркотики,кололи оксітоцин,щоб скорочувалася матка,а це як справжні схватки,я втратила багато крові упав гемоглобін, а тепер проблеми зі спиною,і спайки після операції!Короче мені краще було самій робити!
Уперше на подібних сайтах , уперше хочеться написати. Можливо комусь моя історія допоможе, можливо комусь ні. Однак я її напишу. Я , як каже мій чоловік, живу в рожевих очках. Я погоджуюся, адже саме "рожеві очкі" допомагали мені знаходити вихід з будь-яких ситуацій. Це була моя захисна оболонка від світу. Мені подобалося мріяти, мріяти про щасливе майбутнє , про коханого чоловіка та велику сім'ю. Усе здавалося так просто, так доступно . Особливо коли вже одружилися і поїздка на медовий місяць і тут заповітні 2 полосочки ... усе немов у казці. Я була на 7 небі від радості та щастя. Я відчувала себе мамою з перших днів, коли дізналася, що вагітна. Це була запланована , підготовлена вагітність. Я здала усі аналізи з чоловіком ще до весілля. Ми були розписані пів року а пізніш одружилися. І ці пів року я приймала протизаплідні таблетки ( так прописав лікар) приймала вітаміни і проходила обстеження . Лікар сказав після відміни плануємо адже ти здорова. Ми так і зробили. Вийшло, що завагітніла я відразу в перший цикл після відміни. Вагітність протікала добре, однак на 4-6 тижні я захворіла. У мене дуже боліло горло, ніс, температура була 37.2. Лікар сказав, що це може і на вагітність бути температура, але треба виключити вірусний грип. Я пішла в місцеву лікарню , там мені сказали, що нічим не можна лікувати. Лише деякими рослинними препаратами, як виключення. Я прийшла в норму десь за тиждень. Далі все було нормально.12 тиждень вагітності - плід розвивається добре. Однак вночі мені сниться сон, якась жінка говорить, що я не виношу це маля, що я або народжу і воно помре, або ж не доношу до 9 місяців. Я прокинулася зі сльозми, розбудила чоловіка. Він мене обійняв, говорить, все буде добре, це лише сон. Шо куди ніч туди і сон. Що це нормальний страх вагітної жінки за маля. Ішов 17 тиждень. Я відчула перші поштовхи маля , і навіть чоловік відчув. Це таке щастя. Словами не передати. Пам'ятаю досі, це була середа, ми мали їхати дізнатися стать дитини. Я прокинулася в поті. Мені знову снився сон, однак я не змогла сказати чоловіку, я не хотіла портити такий щасливий момент. Мені було страшно, чесно, уві сні я зайшла в приміщення, там було все незнайоме. По центру кімнати стояло ліжко, на ліжку сиділа дівчина і водила руками по моїй стороні( чомусь я почала кричати, шо це моє ліжко , що ти робиш???) в той момент я відчула біль , впала на коліна, у мене почалася нудота, я побігла в туалет і настільки все було чітко, неначе вживу. Я запам'ятала усі деталі, навіть що плитка в туалеті була жовта. Далі мені сниться шо животика уже немає, я плачу, а дівчина каже - усе, не буде більше болі. Я прокинулася і побігла вмитися. Мені було страшно. Я розуміла, що щось зі мною не так. Ми поїхали в лікарню. Я лягла на кушетку в очікуванні, ну хто ж там, дівчинка ? А може хлопчик? Мені так хотілося швидше почути ... а лікар сказав - це погана вагітність. Чоловік питає - що це значить? Він говорить- у вас у дитини вода у мозку. У мене був ступор. Чоловік заплакав... і мені стало так тяжко дихати. У мене весь світ провалився, мені було боляче, що мій чоловік плаче, що я нічого не можу зробити, шо моя дитина, з котрою я розмовляла, по словам лікаря не могла мене чути. Лікар каже- чому ти не плачеш? Трясе мене бо я не ворошилася. Я заплакала лише в машині , кричала до Бога, за що ти так зі мною, я ж нікому не бажала зла! Я любила дитинку більше за все на світі і ти її забрав! За шо ти караєш мене? Мене направили на мед комісію де діагноз підтвердили. Мене завезли в дивну лікарню. Я зрозуміла, шо це не роддом. Щасливих лиць там не було. Медсестра каже - шо з тобою? Я відповідаю: щось не добре. А вона - ну це понятно у нас всі такі тут. Ви знаєте про лікарів у мене до того була ше більш менш хороша думка, но те, що відбувалося далі, не входить ні в які рамки. Лікар забрав мого чоловіка на розмову, як потім виявилося- він сказав, що якщо чоловік залишить мене, то мені буде легше морально і якщо він хоче щоб я родила швидко за 2-3 дні то треба за один укол віддати 5.000 грн. А якщо два тижні то 2000 грн . Мій чоловік був розгублений, звичайно , в такій ситуації людина не може тверезо оцінювати ситуацію і згідна на будь яку ціну аби з коханою людиною все було гаразд. Коли я кричала на лікаря чому мені не можна бути з чоловіком? Він сказав - для його буде краще. Мене забрали , сказали ходи у перевязочну, ми просто подивимося. Мені було дуже боляче, шось вкололи всередину там. Завели назад у палату, сказали будеш родити покличеш. Я кажу: а як я знатиму коли я робитиму? А Медсестра каже - буде чути на вулиці. В палаті було дуже холодно, це було перше шо я відчула, я лягла в ліжко, мені болів живіт як перед місячними. Цілу ніч я лежала, під ранок знову шось вкололи , дали жменю таблеток. І тут воно почалося... не буду описувати бо це зрозуміло лише тим хто народжував штучно і тим хто знав що дитину на руки не візьме. Цю біль я відчувала довго в нічних кошмарах. Мені дуже хотілося шоб поруч хтось був, мені було дуже страшно. Страшно залишатися з бідою на одинці. Це вбиває ... я зайшла в туалет а там жовта плітка, я впала на коліна як у сні. Я кричала, шо ти знущаєшся наді мною. Навіщо ? Я просила побути поруч когось - вони відповіли - ми шо дурні? Я казала що в кошельку гроші візьміть , лише посидіть поруч! Ніхто! Ніхто не хотів поки не побачили мене біля унітазу відключеною! Вони покликали лікаря і той якось привів мене до тями. Лише одна жінка з усієї лікарні 10 хвилин побила мені в таз на спині бо це рятувало під час схваток. Вона казала, шо мій таз зараз розходиться тому така біль. І знаєте, прийшла інша Медсестра накричала на ту, сказала ти здуріла? Що ти їй робиш , вона нехай сама сидить . Звідки така ненависть? Я осталася знову сама, я кричала , просила про допомогу, кричу шо вот вот народжу. Мені сказали терпи бо занята перевязочна де ти маєш родити. Уявляєте стан мій, коли я вот вот народжу і розумію, шо мій мозок не зможе справитися з тим, шо на моїх руках опиниться дитина на 18 тижні розвитку. Нарешті вкінці кінців мені сказали вставай і ходи , я кажу не встану! Не можу, мені боляче!вони поклали мене на кушетку і повезли. По дорозі я бачила ікони, там було таке місце де такі жінки як я молилися за своє життя. Я спитала в Бога, за що ти так зі мною? Завезли мене до лікаря , всі робили своє, хтось розказував шо їв, хтось говорив по телефону, а рижа жінка Медсестра кричала на мене з матами чого я кричу. Я родила в той момент коли лягла на крісло, це було швидко, я відчула як моя дитина упала на землю. Лікар сказав - забирайте " оте" я не можу на таке дивиться. Я побачила, як вони Замотали мою дитину в тряпку з підлоги і винесли... анестезіолог хотіла робити наркоз , я кричала вже сама не пам'ятаю що. Мені було страшно, шо раз темніє в очах я не зможу контролювати те, що вони будуть робити. Я боялася настільки, що мені було тяжко думати навіть. Коли я прийшла в себе, уже в палаті , я почула , як медсестри спілкувалися між собою. Говорили, що нехай хтось залишиться з нею, бо вдруг " загнеться" ше винні будемо . Говорили а де її чоловік, чого не був з нею. Я знайшла телефон під подушкою бо сховала перед тим, як все це сталося. Набрала до чоловіка і за 9 хвилин він був уже поруч. Пам'ятаю, що лікар просив могорич, бо був день ангела його, гроші просили медсестри, бо все бігали біля мене. І я не мала сили навіть сказати не давай їм грошей. Коли я прокинулася вдруге то виявилося, шо кожна отримала по 200 грн бо такий тариф, і так далі. Ви можете уявити? Чому у нас такі жорстокі люди? За що вам платити? Вибачте, що пишу з помилками, просто пишу те, шо на душі, не думаю, як то правильно. Я думаю ви зрозумієте ... Після того звісно життя моє змінилося. Змінилося відношення до усього. Змінилася я. Мені часом так хочеться вернутися в те безтурботне життя. Де мої рожеві окуляри рятували мене від усього. Три місяці я жила з фізичним болем у снах. Прокидалася зі страхом , мені було страшно спати без світла бо це нагадувало мені, той момент коли потемніло в очах і мені стало страшно... Пройшло 8 місяців. Сни бувають коли стрес. Біль в серці та страх . Я планую вагітність , але хочу планувати з своїми рожевими очками. Де світ добрий та щасливий. Дякую, хто прочитав. І надіюся, що той, хто втратив маля, зрозуміє, що не один. Бо мені ця підтримка була необхідна. ❤ 🙏🏻
Росіяни, задайте собі питання : 1) Як ви ставитися до того що ваш президент погрожує Україні ядерною зброєю, зачепить же ( ймовірно ваш президент про вас не думає) 2) Чому усі країни проти росії, якщо Україна не права, навіть ті що були з вами, та ті що були на нейтральній стороні відвернулися від вас 3) Чи НАТО хочаб раз погрожував вашій росії нападом А скільки разів росія напала на інші держави прикриваючись тим що вона визволяє 4) Чому вам не дозволяють висловлювати свою думку публічно та виходити на майдани, чому вас за це карають Я не проти вас, мені вас шкода! Ви просто звикли жити в штучному інформаційному акваріумі і вам так комфортно.
Korolekin ·
Психологический барьер купить себе одежду подороже…
Маришка ·
Мама дочки (4 года)
Всегда экономлю на одежде
Вечно хожу как бомж…Особенно зимняя
PRINCESSMOTHER·
Мама дочки (4 года)
Взяла себе в кредит машину не с кем не посоветовавшись вообще.
Просто знала что все будут говорить что и старая моя не чего и зачем переплачивать, функции выполняет те же , и расход у старой меньше в два раза , и обслуживание в 10 раз дешевле.
И это все так и правильно , но я слишком долго экономила на себе и отдавала все и вся в семью.
Сама для себя не сделаешь, не кто не сделает
Katerina Silk··
Ви великий молодець)) Дуже надихаюче ❤️
PRINCESSMOTHER··
Мама дочки (4 года)
все начинается с малого.
Границы у нас в голове.
Чем больше аквариум вы создаёте вокруг себя тем больше вы становитесь )
Заходите и после каждой прибыли которую вы получили покупайте себе фисташки )
Благодарите себя за труд , и он по закону денег будет вам все больше и больше оплачиваться )
Katerina Silk··
буду купувати❤️ Дякую за ваші слова.. за вашу історію)) все можливо))
Натали Apple Mama 📱⌚️💻🍏·
Мама сына (2 года)
Раньше был бздык заходя в супермаркет смотреть на цены, и все подсчитывать подходя к кассе..
Так же было со многими продуктами и вещами, мол кошерно для меня, не могу позволить себе тратить на такое.
Синдром нищеброда..
Только года 4 назад я от него избавилась окончательно, и касается это не только того же супермаркета, а всех пунктов в жизни.
Прекрасно когда берёшь то что хочется и не смотреть на ценник, прекрасно с лёгкостью прощаться с деньгами, даже если это крупные суммы. Легко и проще стало жить😅
А главное деньги стали чаще и больше приходить в мою жизнь, потому что я с лёгкостью их отпускаю и не ущемляю себя в чем либо )
Katerina Silk··
Дякую, що написали❤️❤️❤️ Якось легко від ваших слів)))
Мария··
Мама двоих (2 года, 6 лет)
Согласна.
Вы знаете, еще во времена, когда я училась в универе, на лекции по экономике нас помню препод учил "Деньги любят движение",тогда я еще не придавала этому особого внимания, но со временем реально это поняла и это действительно так.
Как только я начинаю щепетильно на что-то копить, откладывать или типо того, сразу же у меня перестает поступать денежный доход, как только я начинаю на что-то тратиться без угрызения совести буквально в ближайшее время начинают идти ко мне денюжки.
Алена·
Мама троих детей
Помню момент, когда открыла холодильник , старшему сыну 1.6, а там три сосиски, макароны и молоко , зашла в комнату и сказала мужу , что жить так не хочу , чтобы он думал, как зарабатывать больше . Подействовало ) но вспоминаю, тот период материального нуля с ужасом
Katerina Silk··
Дякую, що написали і поділились🙏🏻
Olesia·
Мама сына (1 год)
Видимо я слишком люблю себя что б экономить на желаниях) если чего то сильно хочу - беру, даже если ограничен бюджет)
Анастасія·
знову повернулась в житті ситуація так, що економія на всьому
знову почала ставити собі межу в 100 грн на продукти, про одяг чи щось дорожче мовчу
Katerina Silk··
Дякую, що написали і поділилися🙏🏻
Александра·
Машину😂😂
Но прикол в том,что я не умею её водить😒
А ещё я теперь беру уходовую косметику намного выше ценником,чем раньше.
Katerina Silk··
Теж хочу власне авто🙈🙈🙈, але мені треба особистий водій😜😜😜😜
Александра··
как и мне😂
Tanya·
Мама дочки (3 года)
Економлю до копійки, бо дуде хочу машину. Отак дійшло, що мала, як щось отримує, запитує: а скільки це коштує? Ого, це дорого.
Я норм заробляю, але маю велики витрати. Оплачую величезену коммуналку, мала зарчується добре, айхерб купую... але все одно. Чоловік заробояє небагато, і виходить, що гроші мають рахунок...