Прошу яжемамок пройти мимо !
Ох ,девочки, помогите хотя бы советом
Как родился ребенок , я никогда в жизни не могла подумать и мысли даже не было как это кричать на ребёнка, всегда задавалась вопросом ,как это собственный ребёнок может бесить 🤬 такое было у меня до года , было всё идеально ,поход на улицу без проблем и все остальное
Но тут спустя месяца 3-4 меня жутко начал ребенок выводить, вот прям п%%дец , я не могу себя контролировать, каждый наш поход на улицу ,это вывоз мозга ,возвращаемся домой - я в слезах и сын так же
Выходим нормально ,идем туда куда хочет малый ,играем и тд ,но как только какая то малейшея зацепка и всееее начинается ор ,плач ,падание на асфальт ,грязные руки в рот 🤮🤬
Вот ситуация , сидят алкаши в беседке ,человек 7 ,бухают боярышник ,тот хочет к ним ,он идет - я забираю его ,пытаюсь отвлечь ,говорю тихонько - нельзя, то плохие дяди ,а вот твой толокар ,поехали бррр, а вот киця- мяу мяу 😁 и тут эти ушлепки начинают его звать " ой мальчик ,иди иди к нам" , меня это разозлило и я сделала им замечание , но малый начал идти к ним ,я его забирать ,у него истерика ,падает ,на руках не удержать , я чтоб не срываться ,пар с ушей ,я злюсь при себе и бигом домой ,чтоб хуже не было ,чтоб не сорваться и не накричать и тд ,я тащу его на руках, успокоить не могу , в руках тот толокар ,мне тяжело ,жарко ,я зажоху в квартиру и начинаю плакать и говорить как меня все достало и как он меня бесит
Но блин ,мне стыдно ,стыдно перед ребенком что я такая мать херовая ,стыдно даже вам это писать ,и я не понимаю что со мной случилось, как дома его успокоила от истерики ,сижу плачу и прошу извинение у него ,хотя мои извинения ему до одного места ,боюсь что скоро просто сын будет меня бояться
Для меня это очень большая проблема ,не знаю что мне делать, походить на курсы к психологу и малого может поводить к детскому ? Или это проблема во мне? Как бороться с этими истериками ? Каждый поход на улицу это нечто
И дома такое бывает ,когда начинает делать шкоду ,говорю нормальным спокойным тоном нельзя, моментально истерика и падает на пол ,орет , в такой ситуации я просто не обращаю на него внимание
1) очевидна проблема з правилами і кордонами в родині. Вона може «проявлятися» в таким варіантах як: 1.1. Ви не вибудовуєте вертикаль «я - дорослий, ти - дитина» і дитина живе у світі «все можна», а якщо не зараз, то точно можна якщо я зроблю так або ось так
1.2. Дитина підросла і починає проявляти свої бажання - дуже хороший і правильний етап. Знов таки треба вибудовувати вертикаль і вчитися разом з дитиною кордонам і правилам.
2) дитина дзеркалить. Якщо Ви ледь стримуєте злість, то це точно не допоможе дитині вирівняти її стан. Якщо відчуваєте, що злитеся, так і кажіть дитині: сідаєте на її рівень і спокійно говорите, що я зараз дуже злюся. Я розумію твоє бажання … (щось зробити, з чимось/кимось познайомитися тощо), але це питання безпеки. Я за тебе відповідаю. Йти до незнайомих людей/переходити/перебігати дорогу/залазити під машину небезпечно. Я забороняю тобі це. І буду забороняти. Крапка.
Я зараз злюся, бо переживаю за тебе. Я тебе дуже люблю, тому твоя безпека - на першому місці. Можна я тебе зараз обніму?
Хоче повалятися на землі? Хай валяється. Хай випустить пар. Хай через сльози і крик прийме Вашу позицію. Якщо Ви дуже хотіли новий телефон за 5к, а коли прийшли з грошима і тут Вам кажуть, що від сьогодні він коштує 8к, які будуть Ваші емоції? Як довго Ви будете «перевалювати» їх? А це дитина - вона ще взагалі не вміє це робити. І саме на Вас вчиться. І від Вас залежить, чому саме Ви його навчите в цей важливий період.
А щоб Вам було легше:
- пофіг на усіх поруч! Не витрачайте себе на те, що може про Вас подумати хтось в цей момент
- максимально полегшить свій побут. Чим більше у Вас всередині енергії - тим більше у Вас буде енергії на дитину
3) Важливий момент - спробуйте відслідкувати, на що саме Ви реагуєте. Деякі мами реагують сильно на своє безсилля/безпорадність (я не знаю, що робити в цій ситуації!!!!).
Деякі мами так реагують через свій страх осуду сторонніх (Боже, що люди подумають?!!!)
Деякі - через свій страх здатися поганою мамою (а у інших діти так себе не ведуть!!!)
Тощо тощо.
Якщо Ви відслідкуєте в собі ось цю першопричину ВАШОЇ реакції, тоді зможете і змінити реакцію. Бо в більшості випадків наші внутрішні страхи щодо відношення до дитини не мають.