Девочки бегу за помощью к вам . Последнии дни не знаю что случилось , но ребёнок никуда меня не отпускает , не хочет сидеть с бабушкой хотя до этого она оставалась с ней и все было хорошо (даже как то в больнице оставалась ночевать , все было гуд ). С мужем сидит нормально , а от бабушки кричит , если я ухожу куда то крик и бегает ищет меня . Я уже молчу о том , что ни в туалет , ни в душ сходить нельзя . Может есть психологи которые могут помочь , объяснить что происходит и что делать мне в данной ситуации . На улице с бабушкой играет ( у меня как раз период сессия дистанционно , потому и бабушка приехала помочь)
#психолог#дети
2) діти починають усвідомлювати, що мами таки нема поруч! Де вона?!
3) підтримую, що з дітьми завжди треба прощатися. Але не одразу, а спочатку попереджаєте, що мама сьогодні піде на роботу, потім хвилин за 10, а потім «пока» фінальне.
4) моїй частіше легше мене відпустити, якщо я її обнімаю, озвучую, що розумію, що вона за мною сумує, я теж за нею сумуватиму, я повернуся і ми (далі щось конкретне: приготуємо торт, поїмо макарони, складемо пазл тощо). Потім я її тримаю хвилин 5 (не секунд 5), і Ви відчуєте, коли дитина буде готова Вас відпустити.
5) так, вони вже бачать зв‘язок: є бабуся = не буде мами.
Це дитячі страхи втратити маму проявляються. Мине.