З блогу Каті Бльостки. Переймає до сльоз.

З 9 по 15 жовтня у світі триває тиждень привернення уваги до теми втрати вагітності. Тема важлива. Тема чутлива. Тема дещо замовчувана, в першу чергу, самими жінками. Тема, яка змушує відводити очі, бо просто не знаєш, що сказати…
Я довго думала, чи варто, взагалі, писати про це у своєму блозі. Зрештою, вирішила, що варто, бо надто багато жінок потребують розмови про це, можливо, і не до кінця усвідомлюючи цю внутрішню необхідність.
Відповідно до статистики, від 10 до 20% вагітностей закінчуються втратою до 20 тижня. Принаймні 1 з 10 жінок змушена це пережити. Я є цією жінкою. Точніше, я була нею двічі. Обидва рази мої вагітності закінчувалися на 9 тижні. Одна з них рівно два роки тому. Кровотеча. Лікарня. Наркоз.
З власного досвіду скажу, що найболючіше - відчуття всепоглинаючої пустоти після. Найсумніше - усвідомлювати, що в тобі стільки любові, яку вже нема кому віддати. Найтяжче - позбутися відчуття, що твоє тіло тебе підвело, що це якимось чином твоя вина. Найгірше, що можна почути у відповідь - «народиш ще». А ти не хочеш ще! Ти хотіла саме цю дитину. Ти відчувала її серцем, ти уявляла її риси, ти носила в собі цю любов до когось, кого ще не зустріла, але вже знала…
Єдине, що допомогло мені пережити біль втрати - це розмови. Я говорила про те, що сталося з чоловіком, сестрою, подругами… я ділилася, я плакала, я скорбила. Я дозволила собі пережити всі ці емоції, не ховаючись від них, а визнаючи кожну з них, їхню силу, їхню важливість в моєму житті.
В цей тиждень я хочу підтримати всіх жінок, які мали подібний досвід. Ви не одні. Я обіймаю всіх жінок, які зараз через це проходять. Ви не знаєте наскільки ви сильні, доки бути сильною не стає єдиною можливою опцією. Я хочу, щоб ми більше уваги приділяли почуттям чоловіків, які разом з дружинами переживають втрату, бо, чомусь, саме їхній біль найлегше проігнорувати. Я надіюсь, що тема втрати вагітності перестане «замітатись під дорожку», бо донедавна табуйовані розмови, насправді, можуть слугувати початком створення потужної системи підтримки для всіх, хто її потребує.
Пережите допомогло мені відчути ще більшу вдячність за моїх 4 синів, яких я можу обіймати та цілувати щодня, бачити, як вони ростуть, радіти їхнім перемогам. Пережите допомогло мені відчути єдність жінок на новому для мене, більш глибинному рівні. Пережите змусило мене ще дужче повірити у життя по той бік неба, десь за хмарами, бо, потрапивши туди, я точно знаю яких двох людей я хочу обійняти найпершими…

#катябльостка
Фото: Аня Міщук