Продолжая тему страхов.

Вечером Борислав долго не может уснуть. В конце концов говорит:

- Мама, що буде, коли я помру? Ніяк не можу перестати про це думати.

Поговорили про смерть. Не успокаивается.

Говорю:

- Подумай про щось інше. Давай згадаємо твій день. Що було найкращого сьогодні?

- Не можу згадати.

- Постарайся. Будемо разом згадувати.

- А згадав! Найкращім в цей день було те, що я не помер!

🤦🏻‍♀️🤦🏻‍♀️🤦🏻‍♀️