Продолжая тему страхов.
Вечером Борислав долго не может уснуть. В конце концов говорит:
- Мама, що буде, коли я помру? Ніяк не можу перестати про це думати.
Поговорили про смерть. Не успокаивается.
Говорю:
- Подумай про щось інше. Давай згадаємо твій день. Що було найкращого сьогодні?
- Не можу згадати.
- Постарайся. Будемо разом згадувати.
- А згадав! Найкращім в цей день було те, що я не помер!
🤦🏻‍♀️🤦🏻‍♀️🤦🏻‍♀️