Напишу тут свою історію. Без імен та місць. Можливо,поки писатиму в голові наведу лад та назбираю коштів. А там,і малеча підросте,і життя налагодиться....

Дитинство,підлітковий вік

Частина перша

Я росла слухняною дівчинкою з молодшою сестрою, яку доводилося тягати за собою бо батьки важко працювали (90-ті роки). Ще малою я зрозуміла, що сестра-мій вічний супутник . Тому друзі,які у мене згодом з'явилися,дружили і з нею.
До слова,ми зовсім різні,хоча й рідні. В мене худорлява статура та яскрава зовнішність. А вона не скільки повна,скільки велика, та симпатична. Тож заздрість вилазила через край,і всі це бачили. Одна я була сліпа. Бо ще змалку чула що сестра-то найрідніша людина.
Напевно через почуття відповідальності за неї я довгий час спілкувалася з її однолітками. Хотіла наздогнати дитинство....
Ми жили в затишному та тихому селищі біля великого міста. Тож хотілося на свята потрапити на парад,на святкування державних та місцевих свят. Але на прохання про поїздку до міста нам не відмовляли,та бюджет,який на це виділяли був мізерний. Аж 10грн на двох. Тому ми брали гроші і звичайно нікуди не їхали.
В 12 років я знайшла собі хороших друзів:брата та сестру. На святкування мого ДР мене ледь віжпросили на дискотеку. Зараз я розумію своїх батьків,а тоді дуже ображалася що не відпускали.
З часом сестра почала ходити зі мною.
Не скажу що я була правильною,бо випити собі дозволяла. Але на рахунок всіляких інших засобів "розслабитись" була дуже категоричною. І тримала сестру.
Аж до кінця школи мені було важкувато висловити свою думку. Я більше відмовчувалася. Зараз,я розумію що це було викликане тим,що вдома моя думка була нікому не цікава. "Навчилася говорити" я аж після першого курсу університету далеко від дому.
Я досі не вмію реагувати на компліменти. А мені вже 34....
Всі мої хлопці сприймалися вдома як непотріб. Знецінювалися та втоптувалися в багно. Так само,як і мої переживання. Тож я стала замкнутою,і навіть з сестрою ділилася не всім.
Все літо ми відпочивали то в одному, то в іншому селі. І звичайно ж і там у мене були прихильники. Та я ніколи собі не дозволяла мати хлопців і там,і там. Чесна та горда😃
І от років в 14 я почала зустрічатися зі своїм другом дитинства. Ціле літо ми були разом. А потім я поїхала додому. Наступного літа в мене були екзамени і я мала приїхати пізніше. Тож зателефонувала йому і попросила щоб не залишав мою сестру саму. Бо в неї на той час друзів не було. Він пообіцяв і на тому все. І дійсно-ВСЕ.
Я приїхала-а мене ігнорують. Питаю малу-незнає. Чудовий вік-махнула рукою й забула. Через рік я таки напилася і вияснила що трапилось. Та вже пройшло багато часу і я вирішила не повертати нічого назад. Переді мною був цілий світ. Я пепеїхала в інше місто,нові знайомі,нові вподобання. Я знову закрила очі і виправдала в своїх очах найріднішу людину...

Далі буде...