Мама сына (2 года)

ни убавить, ни прибавить

Сьогодні, 9 травня, я хочу розповісти вам про свого прадіда, Башу Івана Гордійовича. Він воював, захищаючи свою родину, своїх дітей, свою землю. Воював, щоб сьогодні жила я.

В бою йому осколком відірвало коліно. Поранений, він декілька днів пролежав у воронці від вибуху, у лісі, доки його не знайшли наші солдати. Він, власне, не знав, чи взагалі його хтось знайде. Згадував, як минали години, а він нерухомий просто лежав і дивився вгору. Поміж гілок дерев було видно шматочок неба. Це все, на що молодий Іван був здатний в той момент - вдивлятися в шматочок блакиті і просити те небо, щоб не забирало його сьогодні. Не зараз, не тут.

Він повернувся з війни інвалідом. Травмована нога ніколи не згиналась. Його дочекалися дружина і двоє діток. Бабуся розказувала, що він приніс їм в той день велику грудку цукру, яка переливалась на сонці блакитними відтінками. Як же вони раділи такому подарунку! Діти тішились цукру.

Вже подальше життя прадід не міг дивитися на кров. Йому ставало зле. Бабуся розповідала, що щоразу, коли телилась корова, його з хліва ледь не виносили. Прадідова дружина, баба Салька, усміхаючись запитувала його: «Як же ж ти на війні стріляв, якщо так крові боїшся?». Іван Гордійович відповідав: «Всі стріляли і я стріляв...»

Я не застала свого прадіда. Він помер за два роки до мого народження. Але розповідають люди, що він був добрим чоловіком, по-справжньому добрим. І сьогоднішній день для мене, в першу чергу, це День пам’яті. Памяті про Башу Івана Гордійовича та всіх тих, хто розділив з ним фронтовий шлях.

Чомусь не хочеться святкувати, танцюючи під «Смуглянку». Хочеться мовчати і слухати розповіді про прадідуся. Хочеться гортати старі фото і показувати їх дітям.

Я не розумію переодягання у фронтову форму і концерти, на яких рвуть горло псевдопатріоти. Я не розділяю відчуття гордості за виграну війну, бо перемога була не результатом вдалої військової стратегії, тактики чи маневрів. Війна виграна, бо німці втопились в крові наших солдат. Саме так, їх просто залили кров’ю. Держава не рахувала жертв, ми задушили їх числом. «Солдат не жалеть. Бабы ещё нарожают» - ось вся суть перемоги.

А солдати кидались в бій, ловили кули, гинули... Ці солдати - це чиїсь сини і доньки, брати і сестри, батьки... Ці люди жили, любили, сподівались... Їх чекали, за них молились, їх оплакували... Ці люди гинули за майбутнє своїх дітей в державі, для якої людське життя не представляло жодної цінності. В державі, яка «чистила» вулиці, систематично ізольовуючи ветеранів-інвалідів в «санаторії», подалі від очей, щоб ті не паплюжили своїм зовнішнім виглядом образ радянського солдата-переможця.

Сьогодні мій дядя поїде на могилу Івана Гордійовича в Гощі, запалить там цигарку, покладе її на надгробок і буде дивитись, як вона повільно тліє. Прадід просив внуків, щоб так і робили після його смерті. Казав, що таким чином він тягнутиме ту папіросу і сигналізуватиме, що він тут. Прийшов до нас. Слухає.

Я не знаю, що сказав би він, якби дядя розповів йому про ситуацію в Україні сьогодні, про війну з Росією, про те, що до сакральної фрази «Ніколи знову» ми змушені додавати знак питання... Але поки жевріє той вогник цигарки, поки прадід палить і тихенько слухає, дядя скаже йому лиш одне: «Дякую тобі від всіх Башуків, які жили, живуть і будуть жити...»

Пам’ятаймо

Катя Бльостка #катябльостка

Доброго дня дівчата чи не доброго (((пишу щоб ще хтось не попався, думала що хоть тут не буде шахрайства але помилилася як заробляли на дитячих речах так і продовжується,я попала на 200 грн в надіях що в дитини буде комбінезон....благо хоть не всю суму відправила і тепер чи його чи її профіль заблокований сьогодні,скрін додаю,щоб тобі ці 200 грн в здоров'ї допомогли!!!!

В кого чоловік був присутній на родах? Як враження і чи змінилось якось його відношення? Я особисто вважаю що йому там…

В кого чоловік був присутній на родах? Як враження і чи змінилось якось його відношення? Я особисто вважаю що йому там не місце і хочу щоб мама була поруч, але з іншого боку і хочеться щоб він побачив що це не легко народити дитину... проситься бути присутнім ще з такою впевненістю🤔

Что делать, если ребёнка ударили?

Менший син сказав сьогодні, що вихователь його вдарила по голові через те, що він не хотів спати. Як правильно вчинити в даній ситуації?

Як ви думаєте чи можна « балувати» свою дитину ? А то мені сьогодні дорікнули, що я його «балую»)), а він же для мене…

Як ви думаєте чи можна « балувати» свою дитину ? А то мені сьогодні дорікнули, що я його «балую»)), а він же для мене такий маленький хочеться цілувати і оберігати, хоча звичайно, я не все йому дозволяю і розповідаю, що можна , а що не можна робити.

Дорогі матусі! Новий рік наближається і нічого не зможе його зупинити.

Дорогі матусі! Новий рік наближається і нічого не зможе його зупинити. Ми хочемо офіційно організувати велику акцію Секретний Санта на весь Мамлайф з десятками тисяч учасників. Для тих, хто не знає, акція Секретний Санта заключається в наступному. Всі учасники публікують приватно, в певну форму свою поштову адресу. Далі, в призначений день адреси перемішуються та роздаються у випадковому порядку. Кожен учасник отримує чийсь нікнейм та його адресу. Задача кожного учасника (кожного Секретного Санти) — не видаючи себе, вивчити профіль того, кому він буде дарувати, і подготувати цікавий новорічний подарунок для цього користувача та його дитини, написати теплі вітання. І в зазначений період відправити цей подарунок поштою. Після чого, в ідеалі, всі учасники повинні отримати подарунки-сюрпризи від своїх секретних Сант в перед- чи післяноворічний тиждень (в залежності від графіку работи пошти). Ми протягом тижня напишемо правила участі, в яких встановимо період подачі заявок та відправки подарунків. З очевидних правил — учасники повинні мати аккаунт, в якому є записи опубліковані пініше 13 листопада (щоб відсікти реєстрацію нових аккаунтів лише для акції та збору подарунків). Напевно, всім учасникам з закритими профілями, треба буде зробити публічними декілька дописів про себе, щоб про них можно було щось дізнатись тим, хто готує подарунок. З тих правил, які треба обговорити: 1. Користувачі перемішуються лише в рамках своїх країн, щоб не оплачувати міжнародні відправлення. Вірно? 2. Чи треба при міксуванні враховувати дружбу та підписки, щоб по можливості отримати подарунок від того, хто підписаний на тебя, чи, навпаки, не треба — тоді подарунок може прийти від зовсім незнайомої людини, з іншого куточку країни, і це буде ще цікавіше — ще більше всі перезнайомляться. 3. Чи треба при подачі заявки вказувати діапазон приблизної вартості подарунка, який учасник може собі дозволити — щоб намагатися зробити так, щоб отримати подарунок приблизно рівноцінний тому, який відправила сама? Чи не варто так сильно з цим заморочуватись— важлива увага, сюрприз та теплі слова? 4. Якщо є побажання від досвідчених Сант — пишіть та обговорюйте в коментарях. Ми зробимо спеціального бота в особистих повідомленнях, який надішле учасникам адресу на яку треба зробити відправку, якому потім треба буде підтвердити відправку посилки та який сповістить, що й ваш Санта вже надіслав подарунок.