#моїпологи

Частина 2
Ну що ж продовжимо ...
Числа з 28 серпня у мене просто моторошно боліли кістки, настільки сильно, що я не могла спати. І начебто повинна була б звикнуть з болем, який супроводжував мене місяці з шостого, але з кожним днем ​​ставало все гірше. А плюс до всього, місяці з четвертого мене мучила печія. І ось уявіть, таке відчуття ніби на вас поклали важкий предмет, який пекельно тисне на тазові кістки і вони ось-ось тріснуть, і печія спалює мій шлунок. І я вирішила, вистачить мучитися сходжу до лікаря і дізнаюся, як йдуть мої справи, вже 37 тижнів, можу щось і народити в будь-який момент.

Записалася до лікаря на 2 вересня. І щось у мене в голові клацнуло треба терміново зробити педикюр і манікюр, а то як же я народжувати буду. У мене були свої уявлення про пологи.
Ну ось прийшла я до лікаря, а вона мені каже: "У вас розкриття в 1 палець". У моїй голові це звучало приблизно так: ,,ВИ НАРОДЖУЄТЕ !!! ". Але лікар мене заспокоїла мовляв, з таким ще тиждень можна ходити. Якщо чесно, то я вже чекала коли ж настане момент зустрічі з синочком. Але категорично не хотіла щоб це сталося вночі 3-го вересня (відразу в голові пісня Шуфутинського). Повернувшись додому від лікаря, мені так захотілося вимити всю квартиру і приготувати чогось смачненького. Що нічого кращого я не придумала, як швиденько зробити прибирання і покликати до себе в гості куму))

Ми весь вечір жартували, а чи не народжу я завтра. Вранці 3-го вересня о 4 ранку у мене почалися перейми, спочатку слабкі – я думала тренувальні. Так як вони були і раніше, я вирішила постаратися заснути, щоб швидше відпустило. І ось прокинувшись о 7:20 я хотіла бігти на кухню, з'їсти чогось смачненького. Намагаюся злізти з ліжка і у мене відходять води ...