Історія пологів продовження🤰🏼

Отже, мене везуть в родзал й швиденько проколюють міхур ...

Тільки після проколу я зрозуміла що таке перейми😅 Але було все дуже терпимо я ходила, посміхалася, чекала зустрічі з малятком, навіть фоткалась і встигала листуватися ...

Вже за півгодини почалася веселуха, перейми все наростали, проміжки ставали коротшими, і ось там то мені було зовсім не до телефону🤪 А ще й це КТГ де зовсім не походиш ... мене рятував тільки фітбол і дихання

З мене зійшло 33 пота ручьйом😆 (до речі коли я тільки зайшла в пологову я подумала капець чому так холодно ...)

Найважче мені було перетерпіти перші потуги, тому що тужитися ще не можна було 🤭 А як хотілося ...

Але ось я вже відчуваю як малятко спустилося і вже готове😍

Мало не плачу і кажу акушерці, що може вже все? я більше не можу...
Вона перевіряє і говорить: ВСЕ! НАРОДЖУЄМО!
Тут же навколо мене зібралася купа лікарів, мені швиденько допомагають влаштуватися на ліжку-трансформері.

Почалося, тужся, дихай .... давай давай ... перший раз робила все правильно, а потім чи то повітря не вистачало, то чи вже було наприкінці, не могла зібратися з силами ... і нічого не виходило.
Лікарі навколо допомагають, метушаться, підбадьорюють ... в результаті, зібравшись з силами починаю робити все правильно і вже через кілька хвилин зустрічаюся зі своєю маленькою любов'ю рівно о 13.25 13.11.20❤️
До слова, сам етап пологів тривав всього 10 хвилин🤷🏻‍♀️♀️

Маленьку відразу поклали до мене на живіт ... і ніякими словами не описати це щастя ... і моментально виникає любов-найкраще що я відчувала❤️