Прочитала сьогодні сумну новину, про те що померла жінка на 8 місяці вагітності та ще одна 25річна дівчина від COVID-19…

Прочитала сьогодні сумну новину, про те що померла жінка на 8 місяці вагітності та ще одна 25річна дівчина від COVID-19 у тому самому пологовому де мене з COVID-19 "лікували". І так мене стало нагребати після того як прочитала, що пише про її лікування вбитий горем чоловік.

Я після хвороби намагалась не згадувати весь той жах, який ми пройшли, коли я була на 6 місяці вагітності, і мало хто взагалі знає подробиці, не дуже хотілося тоді близьких засмучувати, та і взагалі не хотілось розмовляти на цю тему. Але сьогодні я наревілась згадуючи мою хворобу, і дякуючи Богу, що зі мною та нашим сином все гаразд.

Чому в лікарні де лікують вагітних (а це категорія високого ризику, бо не можна повноцінно обстеження зробити) немає кваліфікованих лікарів??? Тільки гінекологи та анастезіологи. Мені місяць!!!!! в ізоляторі поліклініки лікували спочатку орз, потім бронхіт, антибіотиками, зволікали на скарги, що від кашлю болить грудна клітина, задишку страшну, не направляли на тести, рентген робити відмовлялись. Коли я вже почала задихатись, знову температура і у мене почалась паніка, а я розумію, що сьогодні до лікаря, запису немає в ізоляторі, то ж жива черга, а це означає, що навіть 4 години можна сидіти під кабінетом, а я не можу навіть дійти до поліклініки, чоловік машиной возив. Один дзвінок в облздрав, і о чудо. Після нього з'явились підстави для теста, але мені гірше і гірше, і я вже боюсь ночі, бо стабільності немає, а все тільки ускладнюється. Погодилась лягти в пологовий на обстеження та лікування. Тест негативний, але стан погіршується. Дали направлення на рентген бо УВАГА в пологовому його немає, як поїдеш, то твої справи. Але з'їздили безумовно. Двостороння нижньодолева пневмонія. Дратуті. Призначили 2 антибіотики на 21 день. Запросили пульмонолога на консультацію. Сказав що тут без сумнівів ковідна пневмонія. Хоча тести негативні, це щодо якості та інформативності тестів. І почався ад. Бо є терапевт, яка слухає та не прослуховує пневмонію. 2 антибіотики, противотромбозні, ще безліч всього, перший раз на узд сказали, що з дитиною все добре. Але на 17 день перебування в лікарні мій стан різко погіршився. Знову піднялась температура, кашель став такий, що все боліло та неможливо було дихати. Але це була субота і навіть терапевта не було. Докликатись хоча б чергового лікаря неможливо. Мені навіть парацетамол, щоб збити температуру, шукали по дівчатам, бо у мене не було, в лікарні немає, а аптеки в пологовому також немає. Лікар сказав, що нічого страшного чекай до понеділка ми гінекологи, у нас інший профіль. Але міняють антибіотик, Отаке. Наступає понеділок , направляють на рентген, результат такий же як було. Відміняють антибіотик. У мене зникають запахи. На узд кажуть, що дитині досталась інфекція, і щось там розширено в головному мозку. У мене паніка ще більше, ніхто нічого не коментує. Але приходить пульмонолог, вже інший і каже та що ви тут лікуєте не зрозуміло. Таку пневмонію можна взагалі не лікувати! ШО???? Відміняють все лікування та наступного дня виписують. Закривають при цьому лікарняний стати до роботи з наступного дня. Геніально просто. Забрав мене чоловік з лікарні. Слабкість така, що до ваної кімнати повзеш, смаків немає, точніше є смак такий, якби жував залізо, запахів немає. Кашель такий, що все болить і задихаєшся, і від кашлю тебе вивертає. Але ж на додаток до всього із-за неперервного кашлю почали боліти шви від попередніх КР. Ввечері 38,5. Дратуті. Це триндець повний. Наступного дня їдемо до сімейного. Кажу робіть що завгодно, але в лікарню не повернусь. Тут біля під'їзду машина, і хоч вночі поїдемо якщо гірше в лікарню. А там що? Бо там я нікому не була потрібна. Сімейна лікар дає направлення до пульмонолога. Цілий день просидівши та поскандаливши у заступника головного лікаря 13ї лікарні, мене все ж таки прийняли. Довго писати, але подивившись обидва рентгена пульмонолог констатувала вже погіршення стану, проте при виписці з пологового мені сказали, що немає що лікувати. Призначили знову аналізи, тести. Тест позитивний на антитіла, до того ж додалося вже бактеріальне ускладнення, показники від норми більше в 20-25 разів. Подальше лікування знову антибіотики, запрошували медсестру додому колоти уколи та ставити крапельниці. Лікування вдома, якщо чесно, пам'ятаю уривками. Бо я була наче в якомусь коматозі. Щодня до 39, слабкість, а ломота така, наче мене розривали по кусках, кашель такий, що спати страшно і неможливо. Мені реально було страшно померти, і залишити трьох дітей, бо я розуміла, що якщо зовсім труба рятувати будуть дитину, мені було страшно, як зможе маленький хлопчик боротись з інфекцією. Чоловік досі згадує все це з жахом. Якщо б не чоловік , я не знаю як би я вигреблась із цього, його підтримка, його віра, його допомога - вони безцінні. Ще до самих пологів, я була просто овочем. Якби мені від самого початку призначили правильне лікування, всього б того не було. Ми навіть не рахували скільки грошей пішло на моє лікування. Багато. Можу сказати лише, що лікування дороговартісне. Але головне, що все позаду. Дякувати Богу, що все в минулому, що у нас народився здоровий хлопчик, і що ми маємо змогу щодня його обіймати. Бережіть себе і близьких.