Знаєте чим вимірюється «успіх» жінки після пологів в сучасному суспільстві? Джинсами, які вона…

Знаєте чим вимірюється «успіх» жінки після пологів в сучасному суспільстві? Джинсами, які вона носила до вагітності і народження дитини. Оце народила і зразу тисни їх на сраку. Влізла? Ай да молодець! На тобі медаль! Не влізла? Ай да кобиляка! Роби щось!

Ми терпляче спостерігаємо, як змінюється жіноче тіло, виношуючи в собі нове життя. Але варто нам народити, як одразу це терпіння стає коротшим, ніж лобкова волосина і ми починаємо вимагати від нього миттєво прийти у форму. Бігом, йобтвоюмать, шо сказала! Хутенько!

Живіт, який протягом 9-х місяців ріс, викликаючи у оточуючих приступи блаженного умілєнія, зараз, після народження дитини, викликає осуд, а інколи і огиду, бо не втягнувся одразу і не прилип до хребта.

Згадай останній душ перед родами. Ти виходиш з нього вся така мокра і сексапільна, дивишся на себе в запотівше від пару дзеркало, проводиш пальцями по животику і думаєш: «Яка ж я гарна, холєра! Хоч бери і на подушках гладдю вишивай!»

А тепер, одним днем пізніше, вже після пологів, ти ковиляєш в душ, знімаєш з себе льолю, дивишся в зеркало на своє тіло і нищечком оху@ваєш. «Фу» - єдине слово, яке ти змогла видавити з себе, дивлячись на напухший і ледь звисаючий живіт, який ще день тому змушував тебе благоговенно пердіти, випромінюючи красу та впевненість.

Чмирити себе після пологів стало звичним ритуалом. Це як, будучи малою, спочатку надзюрити у ванну, а тоді вже голову в ній мить. Шо тут такого? Всі ж ми так робили. Стала перед дзеркалом, пофукала, поплювалась, обозвала себе коровою, дала соту, ювілейну клятку через місяць втиснутись в ті блядські дородові джинси і пішла насолоджуватись материнством і покорять новоприбувший день.

Я відмовляюсь судити своє тіло по старим штаням, в які не влажу! Я їх викинула, кібєнімать, з шафи і з голови. Натомість, Катерина купила собі нові джинси, які на мене якраз зараз, в яких страшно подобаюсь собі зараз, в яких почуваюсь, як Бейонсе зараз (співаю тоже, як вона). Зараз! Не потім. Не колись, скинувши 3, 6, 10 кг. Сьогодні! Зараз! Сію минуту!

Жінка, яка зуміла прийняти та полюбити своє післяпологове, неідеальне тіло та сміло про це заявляє світу, не прибідняючись, не виправдовуючись за таку свою любов, вважається в сучасному суспільстві білою вороною. То нехай таких ворон буде більше. Нехай! Я так цього хочу. Може тоді ті старі дородові джинси стануть для багатьох не метою життя, а просто лахами.

Катя Бльостка #катябльостка

Пи.Си. Якщо вам здалось, що цей пост - заклик не займатися собою, то ви прочитали його сракою. Вдаряйтесь в спорт, худніть, спалюйте зайві кг, але робіть це, відштовхуючись від почуття любові і вдячності власному тілу, а не відрази і розчарування.

Пост, доречі, зарядила на те, щоб жрать і не товстіть. Прикладайтесь лобом до екрану, кому тра таке уміння.

Пи.Пи.Си. Цілую в рота