Вагітним читати не рекомендовано

#нестандартный_ребенок

Я не пишу більше діагноз свого сина, бо більше не знаю його достоменно. Поїхала до Водоп'яна сьогодні, бо для мене важлива думка декількох лікарів. Одна голова добре, декілька-краще. Дядько-лікар до якого я мала прихильність сьогодні мене розчарував і спустошив. Раніше дуже уважний і доброзичливий він представ перд нами стривоженим, роздратованим і бажаючи швидше позбутися не бажаних пацієнтів, похапки порпався в численних Максових записах, не маючи змоги не сконцентровано знайти незрозуміло що, пхнув медичну картку мені в руки. Я надала йому останні результати досліджень, поскаржилась на те, що ще взимку моя дитина говорила дуже чітко, хоч без діалогу, а зараз ні пары з вуст. Він швидко перебрав декілька останніх листів з аналізами, еег, Мрт, сунув мені їх назад в руки і колись вперто налаштований допомогти моєму сину дядьо сказав, що нічого з цим не поробиш, чого так я не знайду і що з цим робити Біг його знає. Наступного прийому і досліджень не назначав. Наче обірвав в мені останні змоги допомогти йому.

Якось з першої дитини в мені була дика впевненість в тому, що в мене не може бути важко невиліковної дитини і мене діти не померають. Ця педантична впевненість зламалася в мені 2019 року, коли я втратила дитину і мені оголосили, що моя дитина схожа на аутиста. З тих пір мій світозір зламався, зрушився і занурив мене в стан приреченої тваринки. Вся моя віра в чудо зникла без сліду. Я завжди сміючись казала, що все найнеймовірніше завжди трапляється зі мною. Тепер я перестала в це вірити.

Коли народився Стас, мені говорили, що я народила інваліда, бо в нього були ознаки епілепсії. Дитина виросла без особливих проблем з здоров'ям. Коли я була вагітна Костиком, мені говорили, що в нього вада серця і можливо при народженні він помер. Він народився з здоровим серцем. Тепер віра покинула мене я не можу допомогти своїй дитині, мені натякнули, що я маю з цим змиритися.

Вчора говорила з клієнткою і в такій важкій для неї ситуації, спитала, чи треба їй заспокійливе. Вона сказала, що все нормально, вона п'є антидеприсанти. Я позаздрила їй, я не можу їх пити, мені від них погано. До речі, це теж історія про диво, яке трапилося з нами, бо все закінчилося не так кепсько, як я думала мало скінчиться. В наступному пості історія Маї(ім' я змінено)