Час так летить. Ніби тільки ось вчора: перейми, окситоцин, поганий пульс, операція. А сьогодні про…

Час так летить. Ніби тільки ось вчора: перейми, окситоцин, поганий пульс, операція. А сьогодні про те все і не згадуєш, не пам’ятається біль після кесарево та сльози . А є маленький хлопчик, який кожного дня змінюється, І ми батьки бачимо, як росте і розвивається створене нами життя. Колись він скаже «мам не цілуй мене, я вже дорослий» тому зараз поки він ще так не каже, я цілую його щічки, ручки, ніжки та обіймаю і міцно притуляю до себе. Мені здається що тільки зараз, я цілком зрозуміла, я стала мамою. І я візьму Яна за руку та буду вести його до межі дорослого життя, закладу фундамент та відпущу добудовувати себе.