Хитає вітер мої думки сонні Пливу дорогою сьогодні навмання І мрію як на підвіконні Зроблю ковток…

Хитає вітер мої думки сонні

Пливу дорогою сьогодні навмання

І мрію як на підвіконні

Зроблю ковток нового дня.

Огорне кава ароматом тиші,

Як теплий светр, який зв’язала мама.

Ковток - і дихається глибше,

Чарівна сила - той простий американо.

А пам’ятаєш, як ходили містом?

Закохані блукали до зорі.

Шукали зранку де поїсти

І каву де тільки не пили.

Минає час, і ось щоранку

Я біля тебе, я твоя.

Несеш у ліжко філіжанку

Ти мій ковток нового дня.

Анастасія Мартюшева.

#віршіукраїнською #віршіпрокаву #кава #кавярня