Хочу порадити з вами. Я вже пискла не раз про відносини з колишнім. Сьогодні ми з мали гуляли по вулиці а він їхав до батьків, і підїхав до нас. Дуже злякався, чесно після його поступок і слів я його боюся. Успіла набрати батька поки він вийшов з машини. Батько зрозумів що щось не так і вийшов на вулицю. Колишній нічого такого не зробив потримав малого за ручку просто, малий злякався так як він його незнає. Я тримала його на руках батько прийшов і забрав нас. Колишній привітався і каже чого ви так до мене, а ботько йому ти повниш що ти казав (він казав батькові, що неможе дочекатися щоб з нами щось сталося, йому жити простіше буде. І ще казав що на сина на аліменти подасть. І багато іншого) колишній каже то судом жеж не заборонено спілкуватися, батько взяв мене за руку і забрав. Я ніколи не забороняла йому бачитися з сином, не проти щоб він приїждава, розумію батька бо він переживає за нас. Колишній нічого не робить;я все сама, лікарні, садочок, він навіть з днем народження не привітав малого, платить аліменти через виконавчу і все не дзвонить не питає за сина, може подзвонити раз у місяць а то і у два. Після цього він мені дзвонить і каже мені що через суд добиватися щоб бачити дитину. Я кажу "я не проти щоб ти бачив, я незнаю про що ви з батькам говорили в остане. І його можна зрозуміти. А він сказав, якщостобою щось станеться я дитину твоїм батькам не покажу". Я кажу яж твоїм показую хоча казали що він не їх внук і взагалі за два роки нам і одної машинки ніхто неподарував. Вони платять аліменти і вважають що цього достатньо. Я не розумію як себе поводити?