Сьогодні була перша прогулянка)

Старша донька така рада! Їй усе так цікаво: "Мам, а можна я повезу?", "Мам, а Настюша не прокинулась?", "Мам, а їй не холодно?", "Мам...", "Мам...", "Мам..."

Хоча, звісно, бувають моменти, коли приходить до мене й каже: "А ти мене точно не розлюбила? Бо ти весь час із Настюшею..." І мені так стискається серце від цих слів... Обіймаю, заціловую, переконую, що дуже-дуже її люблю. Сподіваюсь, вірить.