Партнерські пологи - однозначне ТАК!
У якийсь момент я почала плакати від того, що Саша є поруч, а його моральна підтримка так була потрібна!
Мене вже другу добу мучили перейми, а розкриття Так і не було.

Саша всю ніч сидів поруч, сторожив мене, поїв водою, годував, бігав по медсестрам (хоча вони теж приходили й самі) і лікарям від кожного писку мед.апаратів, навчився навіть поправлять датчики і папір в КТГ 😹
Спав на розкладному дивані (Адоніс – пологовий сімейного типу, тому тут цей момент враховано), постійно тримав в курсі мам і намагався відволікати мене розмовами між переймами.

О 10 ранку, коли почалися потуги (тобто самі пологи), акушерка підняла крісло, Сашу поставили за моєю головою, він бачив тільки мою потилицю, живіт і коліна. Між кожною потугою він вливав мені воду в рот (Сушило страшно), як заговорений повторював: «давай, кохана, молодець, все правильно, ти впораєшся, все зможеш, дихай». Дублював слова акушерки, нагадував як дихати і страшенно, просто страшенно переживав)
Коли маля поклали мені на живіт, я побачила блідо-жовте заплакане обличчя чоловіка... Він плакав від того, що мені було нестерпно боляче, а він ніяк не міг допомогти.
А далі...магія 💫

Саша перерізав пуповину дочки, її закутали і дали йому на руки. Ось той незабутній момент, заради якого ми все це затіяли 🙏🏽
Всі пішли, ми залишилися втрьох на дві «золоті години», приклали Алісу до грудей і тихенько насолоджувалися своїм щастям ...

#першийзапис