Мама сына (3 года)

Колись я натрапила на історію про збори сім‘ї на новорічну фотосесію. Цього разу прочитала про свято осені. Актуалочка))…

Колись я натрапила на історію про збори сім‘ї на новорічну фотосесію. Цього разу прочитала про свято осені. Актуалочка)) ⬇️

Свято осені

Іра залітає в хату: Коля, тобі пи@да!

Коля аж підскочив: шо таке?

Іра: ти якого хєра мені не сказав, що у малої Свято осені завтра в садочку?

Коля: та я цеє...хм... не знав.

Іра: шо «не знав»? Шо «не знав»? Не прикидайся шлангом, я тебе прошу. Мені вихователька сказала, що тобі говорила 2 тижні тому, як ти малу забирав.

Божена: і пісіка дала!

Іра: і віршика дала. Правильно, доця. Коля, блят@, де той віршик?

Коля повільно піднімає мужній стан з дивану і йде в коридор. Винувато шуршить по всім карманам. В той час Іра розкладає на столі жовте листя, палки, каштани, шишки - все те, що вони встигли назбирати в парку після садочку, шукаючи осінній реквізит і три рази вступивши в собаче гімно.

Підходить Коля і просовує їй пожмаканий, вологий папірець, до якого прилипла шкарлупа від сємок.

Іра: Боже, як зі сраки достав. Шо в тебе в тих карманах вєчно купа сміття? Свиня натуральна.

Іра пробігається очима по віршику: ну йобтвоюмать, на 8 рядочків! На 8, сука, рядочків! Божена, коли ми маєм його вчить?

Божена починає плакать: я не хоцю пісіка.

Іра: Струсила грушка листя шерехке.

Струсила і, зажурена, зітхає...

Оце я точно, як та грушка. Ви двоє мене доконаєте. Коля, сіюмінутно откривай вино! Я без градуса це не переживу!

Коля: а де штопор?

Іра: в сраці! Доця, хватить ревіть! Скажи «шерехке»

Божена: серехе...

Іра: о, чуствую, перформанс буде то шо нада.

Коля з кухні: знайшов! А де бокали?

Іра: за образами! От включи мозгі хоч раз в жизні. Де можуть буть бокали, Коля? От де?

Іра: Божена, повторяй «струсила і зажурена зітхає...»

З кухні чується звук биття скла.

Іра: о, ти подиви! Нєбось те безруке таки найшло бокали. Боже, я вже не можу. Коли це кончиться? Візьми віника і замети зразу, поки ніхто в те стікло не вліз.

Коля: а віник де?

Іра мовчки пензлює на кухню і прибирає бите скло. Повертається і сідає на диван біля Божени, яка натягує колготи на голову.

Коля приносить вино і подає Ірі: Ірка, я забув сказать... Вихователька шось таке казала...

Іра: Коля, «шось таке» - то наші любодіянія. Ти можеш по суті говорить? Мені нема коли, ми віршика вчимо. Доця, повторяй за мною «струсила груша...»

Коля: Малій на завтра костюм треба.

Іра пирснула вином Божені в очі і голосно закашлялась.

Перевівши дух, Іра: Божена, не плач, мама не хотіла. Іди витри бузю рушничком.

Повертається до чоловіка: Який, бля@ь, костюм в час ночі, Коля?

Коля: дупла

Іра: шо?

Коля: дупла.

Іра: дупла?

Коля: да!

Іра: пиз@а дрозда просто!

Коля: нє, дупла.

В хаті запанувала напружена тиша. Іра витріщається в одну точку, періодично посьорбуючи вино вже з пляшки. Коля сидить навпроти, дивлячись на Іру. Божена качається по підлозі і намагається запхати в носа каштана.

Коля: Ірка, то ж не кінець світу. Шо ти оце журишся? Зараз щось придумаєм. Я поможу тобі з костюмом. Божена хай шо небудь з того листя склепає...

Іра: ой, з костюмом він поможе, кутюр’є хєров. Тобі Версаче часом не родич ніякий, нє? Мийте ласти і лягайте спать, не кумарте. Я сама все зроблю.

Коля: а подєлка для дисплею? То ж Божена має сама робить.

Іра: Ага, сама! Памятаєш вона тобі на День батька композицію з пластиліну принесла в подарок? Ти ще возмущався, чого діти в садочку х@ї ліплять. Пам’ятаєш? Так от, лопух ти, то була гармата! А зараз представ, шо вона сама на завтра може наліпить.

Коля: то який смисл тоді цих свят, якщо батьки все за дітей роблять?

Іра: Ой, пани мої дрібнесенькі, а воші, як биб. Як ми заспівали! Які слова ми знаєм! «Смисл»! Як для людини, яка в пакеті з пакетами сам пакета не знайде, ти дуже багато пиз@якаєш. Ідіть мостіться, ще раз кажу. Божена, перестань жерти зубну пасту! Знов срачка нападе. Шо це за дитина, я не знаю. Коля, іди почисть їй зуби!

Ніч для Іри була довга і полна ужасів, але вранці костюм був готовий. Подєлка (двохярусна композиція, з водопадом з пофарбованого моху, оленями з шишок та жолудів, що схилились і п‘ють джерельну воду, та парящей над ними совою з кленового і дубового листя) також стояла на столі.

Прийшовши в садочок та поставивши сей шедевр на дисплей, Іра почала оглядати роботи інших діток. Одразу видно, що ті всі 4D аплікації, Мона Ліза з жолудів і лісова хатинка з підсвіткою і робочим водопроводом - діло рук 4 річних дітей. Не група, а зборисько самородків просто! Нарешті почалось свято. Божена в своєму костюмі, стояла і їла кози, чекаючи черги, щоб розказати віршик, який вона, єстєствіно, забула, бо не знала. По костюмах інших дітей (білочка, листочок, морковка, грибочок...) Ірка поняла, що її сім’ю вихователька не долюблює, раз дупло дісталось її Божені. Сама вихователька ж, в костюмі золотої осені, монотонно читала сценарій, показуючи всім видом, що краще б вона коротала свій час на клубніці в Польші, ніж тут, серед цього прекрасного бомонду. Один єдиний тато Петі радісно та жваво кружляв серед натовпу, нашіптуючи батькам на вушко, щоб подєлки з гарбуза не вздумали викидати, бо він їх всі поросятам забере.

Через два дні на сторінці Іри з’являється фото Божени з подєлкою та підпис: «Спасіба тобі, любімий, що ми змогли создать вдома таку атмосферу, в якій наша дівчинка розкриває надзвичайно унікальні таланти. Подивіться яку композицію вона зробила до свята в садочку. Моя умнічка! Дєвочкі, головне вчасно помітити здібності дитини і дати їм розвитися самобутньо і органічно. Лайк Божені. Вона так старалась.Цьомкі-бомкі. Ваша Іріша Даймонд #щасливаматьіжена»

Пост заряджений на розвиток унікальних талантів та вихід із матриці.

Цілую в рота,

Катя Бльостка #катябльостка

Дівчатка, немає кому виговоритися Я не розумію як і коли це все жахіття може закінчитись... Не вірю що вони підуть у…

Дівчатка, немає кому виговоритися Я не розумію як і коли це все жахіття може закінчитись... Не вірю що вони підуть у відступ Я сьогодні весь день плачу Ну як пережити все це Я схожу з розуму здається

Как реагировать, если воспитатель кутает ребенка против вашей воли?

Матусі, накипілооооо 😡 У нас завжди є проблеми з однією вихователькою у дитсадку, сьогодні попросила одягти жилетку на спортивний костюм, зранку прийшли у куртці але з собою взяла бо бачила що потеплішає, зранку сказала що одягти, ввечері приходимо за донькою вона надягнула 4 слої одежі в +15 😡🤷 ♀ 🤦 ♀ донька змалечку звикла до 17-18 градусів і я ніколи її не кутала Лосіни, кофта з довгим рукавом х/б зверху костюм з тонким флісом зверху куртку зверху жилетку 😠 ну це просто капець На що вона відповіла що вітер, і на курточці капюшон тому вона одягла але яким боком там ще зверху жилетка я не знаю… Це вже не перша ситуація коли я кажу одне вона робить по своєму, що робити і як розмовляти я вже от не знаю від слова зовсім…

Уперше на подібних сайтах , уперше хочеться написати. Можливо комусь моя історія допоможе, можливо комусь ні. Однак я її…

Уперше на подібних сайтах , уперше хочеться написати. Можливо комусь моя історія допоможе, можливо комусь ні. Однак я її напишу. Я , як каже мій чоловік, живу в рожевих очках. Я погоджуюся, адже саме "рожеві очкі" допомагали мені знаходити вихід з будь-яких ситуацій. Це була моя захисна оболонка від світу. Мені подобалося мріяти, мріяти про щасливе майбутнє , про коханого чоловіка та велику сім'ю. Усе здавалося так просто, так доступно . Особливо коли вже одружилися і поїздка на медовий місяць і тут заповітні 2 полосочки ... усе немов у казці. Я була на 7 небі від радості та щастя. Я відчувала себе мамою з перших днів, коли дізналася, що вагітна. Це була запланована , підготовлена вагітність. Я здала усі аналізи з чоловіком ще до весілля. Ми були розписані пів року а пізніш одружилися. І ці пів року я приймала протизаплідні таблетки ( так прописав лікар) приймала вітаміни і проходила обстеження . Лікар сказав після відміни плануємо адже ти здорова. Ми так і зробили. Вийшло, що завагітніла я відразу в перший цикл після відміни. Вагітність протікала добре, однак на 4-6 тижні я захворіла. У мене дуже боліло горло, ніс, температура була 37.2. Лікар сказав, що це може і на вагітність бути температура, але треба виключити вірусний грип. Я пішла в місцеву лікарню , там мені сказали, що нічим не можна лікувати. Лише деякими рослинними препаратами, як виключення. Я прийшла в норму десь за тиждень. Далі все було нормально.12 тиждень вагітності - плід розвивається добре. Однак вночі мені сниться сон, якась жінка говорить, що я не виношу це маля, що я або народжу і воно помре, або ж не доношу до 9 місяців. Я прокинулася зі сльозми, розбудила чоловіка. Він мене обійняв, говорить, все буде добре, це лише сон. Шо куди ніч туди і сон. Що це нормальний страх вагітної жінки за маля. Ішов 17 тиждень. Я відчула перші поштовхи маля , і навіть чоловік відчув. Це таке щастя. Словами не передати. Пам'ятаю досі, це була середа, ми мали їхати дізнатися стать дитини. Я прокинулася в поті. Мені знову снився сон, однак я не змогла сказати чоловіку, я не хотіла портити такий щасливий момент. Мені було страшно, чесно, уві сні я зайшла в приміщення, там було все незнайоме. По центру кімнати стояло ліжко, на ліжку сиділа дівчина і водила руками по моїй стороні( чомусь я почала кричати, шо це моє ліжко , що ти робиш???) в той момент я відчула біль , впала на коліна, у мене почалася нудота, я побігла в туалет і настільки все було чітко, неначе вживу. Я запам'ятала усі деталі, навіть що плитка в туалеті була жовта. Далі мені сниться шо животика уже немає, я плачу, а дівчина каже - усе, не буде більше болі. Я прокинулася і побігла вмитися. Мені було страшно. Я розуміла, що щось зі мною не так. Ми поїхали в лікарню. Я лягла на кушетку в очікуванні, ну хто ж там, дівчинка ? А може хлопчик? Мені так хотілося швидше почути ... а лікар сказав - це погана вагітність. Чоловік питає - що це значить? Він говорить- у вас у дитини вода у мозку. У мене був ступор. Чоловік заплакав... і мені стало так тяжко дихати. У мене весь світ провалився, мені було боляче, що мій чоловік плаче, що я нічого не можу зробити, шо моя дитина, з котрою я розмовляла, по словам лікаря не могла мене чути. Лікар каже- чому ти не плачеш? Трясе мене бо я не ворошилася. Я заплакала лише в машині , кричала до Бога, за що ти так зі мною, я ж нікому не бажала зла! Я любила дитинку більше за все на світі і ти її забрав! За шо ти караєш мене? Мене направили на мед комісію де діагноз підтвердили. Мене завезли в дивну лікарню. Я зрозуміла, шо це не роддом. Щасливих лиць там не було. Медсестра каже - шо з тобою? Я відповідаю: щось не добре. А вона - ну це понятно у нас всі такі тут. Ви знаєте про лікарів у мене до того була ше більш менш хороша думка, но те, що відбувалося далі, не входить ні в які рамки. Лікар забрав мого чоловіка на розмову, як потім виявилося- він сказав, що якщо чоловік залишить мене, то мені буде легше морально і якщо він хоче щоб я родила швидко за 2-3 дні то треба за один укол віддати 5.000 грн. А якщо два тижні то 2000 грн . Мій чоловік був розгублений, звичайно , в такій ситуації людина не може тверезо оцінювати ситуацію і згідна на будь яку ціну аби з коханою людиною все було гаразд. Коли я кричала на лікаря чому мені не можна бути з чоловіком? Він сказав - для його буде краще. Мене забрали , сказали ходи у перевязочну, ми просто подивимося. Мені було дуже боляче, шось вкололи всередину там. Завели назад у палату, сказали будеш родити покличеш. Я кажу: а як я знатиму коли я робитиму? А Медсестра каже - буде чути на вулиці. В палаті було дуже холодно, це було перше шо я відчула, я лягла в ліжко, мені болів живіт як перед місячними. Цілу ніч я лежала, під ранок знову шось вкололи , дали жменю таблеток. І тут воно почалося... не буду описувати бо це зрозуміло лише тим хто народжував штучно і тим хто знав що дитину на руки не візьме. Цю біль я відчувала довго в нічних кошмарах. Мені дуже хотілося шоб поруч хтось був, мені було дуже страшно. Страшно залишатися з бідою на одинці. Це вбиває ... я зайшла в туалет а там жовта плітка, я впала на коліна як у сні. Я кричала, шо ти знущаєшся наді мною. Навіщо ? Я просила побути поруч когось - вони відповіли - ми шо дурні? Я казала що в кошельку гроші візьміть , лише посидіть поруч! Ніхто! Ніхто не хотів поки не побачили мене біля унітазу відключеною! Вони покликали лікаря і той якось привів мене до тями. Лише одна жінка з усієї лікарні 10 хвилин побила мені в таз на спині бо це рятувало під час схваток. Вона казала, шо мій таз зараз розходиться тому така біль. І знаєте, прийшла інша Медсестра накричала на ту, сказала ти здуріла? Що ти їй робиш , вона нехай сама сидить . Звідки така ненависть? Я осталася знову сама, я кричала , просила про допомогу, кричу шо вот вот народжу. Мені сказали терпи бо занята перевязочна де ти маєш родити. Уявляєте стан мій, коли я вот вот народжу і розумію, шо мій мозок не зможе справитися з тим, шо на моїх руках опиниться дитина на 18 тижні розвитку. Нарешті вкінці кінців мені сказали вставай і ходи , я кажу не встану! Не можу, мені боляче!вони поклали мене на кушетку і повезли. По дорозі я бачила ікони, там було таке місце де такі жінки як я молилися за своє життя. Я спитала в Бога, за що ти так зі мною? Завезли мене до лікаря , всі робили своє, хтось розказував шо їв, хтось говорив по телефону, а рижа жінка Медсестра кричала на мене з матами чого я кричу. Я родила в той момент коли лягла на крісло, це було швидко, я відчула як моя дитина упала на землю. Лікар сказав - забирайте " оте" я не можу на таке дивиться. Я побачила, як вони Замотали мою дитину в тряпку з підлоги і винесли... анестезіолог хотіла робити наркоз , я кричала вже сама не пам'ятаю що. Мені було страшно, шо раз темніє в очах я не зможу контролювати те, що вони будуть робити. Я боялася настільки, що мені було тяжко думати навіть. Коли я прийшла в себе, уже в палаті , я почула , як медсестри спілкувалися між собою. Говорили, що нехай хтось залишиться з нею, бо вдруг " загнеться" ше винні будемо . Говорили а де її чоловік, чого не був з нею. Я знайшла телефон під подушкою бо сховала перед тим, як все це сталося. Набрала до чоловіка і за 9 хвилин він був уже поруч. Пам'ятаю, що лікар просив могорич, бо був день ангела його, гроші просили медсестри, бо все бігали біля мене. І я не мала сили навіть сказати не давай їм грошей. Коли я прокинулася вдруге то виявилося, шо кожна отримала по 200 грн бо такий тариф, і так далі. Ви можете уявити? Чому у нас такі жорстокі люди? За що вам платити? Вибачте, що пишу з помилками, просто пишу те, шо на душі, не думаю, як то правильно. Я думаю ви зрозумієте ... Після того звісно життя моє змінилося. Змінилося відношення до усього. Змінилася я. Мені часом так хочеться вернутися в те безтурботне життя. Де мої рожеві окуляри рятували мене від усього. Три місяці я жила з фізичним болем у снах. Прокидалася зі страхом , мені було страшно спати без світла бо це нагадувало мені, той момент коли потемніло в очах і мені стало страшно... Пройшло 8 місяців. Сни бувають коли стрес. Біль в серці та страх . Я планую вагітність , але хочу планувати з своїми рожевими очками. Де світ добрий та щасливий. Дякую, хто прочитав. І надіюся, що той, хто втратив маля, зрозуміє, що не один. Бо мені ця підтримка була необхідна. ❤ 🙏🏻

Мамуні:)) Ті хто вперто любить народжувати природньо пройдіть повз цього трешу який певно почнеться:)) дякую І так, я…

Мамуні:)) Ті хто вперто любить народжувати природньо пройдіть повз цього трешу який певно почнеться:)) дякую І так, я стала на облік і моя г мене вперто запевняла що я можу сама народжувати!!! Приводила приклади,що ніби то була вже якась армянка яка родила сама після 1,10 після кесарево! І що трж була туга як я! В тебе ж такий таз, як з таким тазом не народжувати і так далі!!! Я питаю ,чи Чула вона як я народжувала цілу неділю??? Вона знову про ту армянку!!! І на кріслі ж коли дивилась вона в шоці з того як ледве вибачте зайшло саме мале дзеркало!!!але всеодно я рожу сама!!! Вона запевнЯє і каже та пробуй Якшо що всеодно кесерять !! Я кажу я пробувала уже і шо в кінці? Мені не себе шкода а те що повториться ситуація з дитиною! Я не переживу того що було ще раз! Тому я за повторне планове кс!!!прийти зробити своє діло,далі з Божою допомогою через 5 днів додому!!! Що скажете ,особливо ті хто знає мою історію пологів :)знаю що в когось можливо була складніша ситуація ,але у кожного є свої межі ,все що було перейшло всі моі грані ! І лишило відбиток на все життя,через який я панічно боюсь гінекологів !!!

Дорогі матусі! Новий рік наближається і нічого не зможе його зупинити.

Дорогі матусі! Новий рік наближається і нічого не зможе його зупинити. Ми хочемо офіційно організувати велику акцію Секретний Санта на весь Мамлайф з десятками тисяч учасників. Для тих, хто не знає, акція Секретний Санта заключається в наступному. Всі учасники публікують приватно, в певну форму свою поштову адресу. Далі, в призначений день адреси перемішуються та роздаються у випадковому порядку. Кожен учасник отримує чийсь нікнейм та його адресу. Задача кожного учасника (кожного Секретного Санти) — не видаючи себе, вивчити профіль того, кому він буде дарувати, і подготувати цікавий новорічний подарунок для цього користувача та його дитини, написати теплі вітання. І в зазначений період відправити цей подарунок поштою. Після чого, в ідеалі, всі учасники повинні отримати подарунки-сюрпризи від своїх секретних Сант в перед- чи післяноворічний тиждень (в залежності від графіку работи пошти). Ми протягом тижня напишемо правила участі, в яких встановимо період подачі заявок та відправки подарунків. З очевидних правил — учасники повинні мати аккаунт, в якому є записи опубліковані пініше 13 листопада (щоб відсікти реєстрацію нових аккаунтів лише для акції та збору подарунків). Напевно, всім учасникам з закритими профілями, треба буде зробити публічними декілька дописів про себе, щоб про них можно було щось дізнатись тим, хто готує подарунок. З тих правил, які треба обговорити: 1. Користувачі перемішуються лише в рамках своїх країн, щоб не оплачувати міжнародні відправлення. Вірно? 2. Чи треба при міксуванні враховувати дружбу та підписки, щоб по можливості отримати подарунок від того, хто підписаний на тебя, чи, навпаки, не треба — тоді подарунок може прийти від зовсім незнайомої людини, з іншого куточку країни, і це буде ще цікавіше — ще більше всі перезнайомляться. 3. Чи треба при подачі заявки вказувати діапазон приблизної вартості подарунка, який учасник може собі дозволити — щоб намагатися зробити так, щоб отримати подарунок приблизно рівноцінний тому, який відправила сама? Чи не варто так сильно з цим заморочуватись— важлива увага, сюрприз та теплі слова? 4. Якщо є побажання від досвідчених Сант — пишіть та обговорюйте в коментарях. Ми зробимо спеціального бота в особистих повідомленнях, який надішле учасникам адресу на яку треба зробити відправку, якому потім треба буде підтвердити відправку посилки та який сповістить, що й ваш Санта вже надіслав подарунок.