Вирішила жінка перекласти грубку. Найняла пічника. Прийшов пічник, наносив цегли, глини-все під розчин. Жінка поплакалась:
- З чоловіком ось розвожуся!
- Чому? — питає пічник, — п'є?
— Ні, — відповідає жінка.
- Б'є?
- Ні.
— А що?
- Хропе, хропе, сволота-так, що скло в вікнах деренчить ... до Києва возила, академікам показувала, грошей купу звела - все одне хропе.
— А спить як? — питає пічник.
— На спині, як усі, - відповідає жінка.
- Як захропить-роздвинь йому ноги, - радить пічник.
На наступний день приходить пічник доробляти роботу, і зустрічає його накритий стіл, ошатна господиня.
— За що, господиня? - питає пічник-робота - то не зроблена.
- Пес з нею, з грубкою, — відповідає жінка, - допомогла твоя порада, перестав мій чоловік хропіти, як відрізало.
Тільки скажи. як ти, простий пічник, зумів збагнути те, до чого академіки не додумалися?!! Життя сімейне моє врятував-адже я його, гада, кохаю!
- Так то академіки, - відповідає пічник, - а ми просто міркуємо, по пічному: ноги розсунеш-яйця впадуть. Яйця впадуть — дупу закриють. Тяги немає — і хропіння немає!
(На просторах интернета)