Вирішила жінка перекласти грубку. Найняла пічника. Прийшов пічник, наносив цегли, глини-все під розчин. Жінка поплакалась:

- З чоловіком ось розвожуся!

- Чому? — питає пічник, — п'є?

— Ні, — відповідає жінка.

- Б'є?

- Ні.

— А що?

- Хропе, хропе, сволота-так, що скло в вікнах деренчить ... до Києва возила, академікам показувала, грошей купу звела - все одне хропе.

— А спить як? — питає пічник.

— На спині, як усі, - відповідає жінка.

- Як захропить-роздвинь йому ноги, - радить пічник.

На наступний день приходить пічник доробляти роботу, і зустрічає його накритий стіл, ошатна господиня.

— За що, господиня? - питає пічник-робота - то не зроблена.

- Пес з нею, з грубкою, — відповідає жінка, - допомогла твоя порада, перестав мій чоловік хропіти, як відрізало.

Тільки скажи. як ти, простий пічник, зумів збагнути те, до чого академіки не додумалися?!! Життя сімейне моє врятував-адже я його, гада, кохаю!

- Так то академіки, - відповідає пічник, - а ми просто міркуємо, по пічному: ноги розсунеш-яйця впадуть. Яйця впадуть — дупу закриють. Тяги немає — і хропіння немає!

(На просторах интернета)