Капєц, поїхала планово здавати кров і поки чекала свою чергу якийсь малий дуже плакав після кабінету лора. Плакав так, що розплакалась я, вся черга дивилась на мене, як на дурну, а я вже готова була побігти і взяти його на руки, що б заспокоїти. Це проходить колись, чи материнський інстинкт буде мене накривати постійно?

Є дитячі істерики, а є сльози від болю, коли дитина сльозами просить, що б їй цього не робили. Мене так накрило...

Я мовчу про історії з серйозними дитячими хворобами і т.д.