Мамочки потрібна порада, ми на ГВ, по декілька раз на ніч прокидаємось їсти, я ніяк не можу виспатись, кожного ранку у 7 годин ми прокидаємось, схожу з розуму, хочеться уже на роботу, живемо з свекрухою, та постійно з своїми порадами лізе, все їх потрібно знати, куди йдемо, куди ходили, в мене не вистачає терпіння, все дратує, хочеться, щоб ніхто тебе не зачипав, бувають такі дні, що просто беру малу і ми йдемо гуляти, аби не бути в дома, не бачити свекруху, чоловік не розуміє мене, каже ти зовсім інша стала, ти родила дитину і ось ти почала показувати себе справжню, мене ображають дрібниці, постійно захищає свою маму, постійно сваримось з ним через неї. Ця її черезмірна забота уже поперек горла. Я нічого не можу з цим вдіяти. Не знаю чи це гормони чи депресія? Може у когось були схожі ситуації, що робили? Можливо якісь таблетки пили, для приглушення гормонів? Раніше такого не було. Жили дружно. А зараз вона мене просто дратує, не можу ні чути ні бачити її.
Комментарии
А ваша свекровь вам не помогает? Может есть смысл, что-то доручить ей из обязанностей. Если она вам говорит, допустим мой так что-то, так вы ей скажите, что сами делайте так, а вы посмотрите. В общем, как она хочет так сама это дело и делает, чтоб инициатива осталась на инициаторе.
Хороший совет спать с ребёнком днём, но это если есть возможность.
Я допустим терпеть не могу, когда у меня кто-то хозяйничает, но моя свекровь вызвалась у нас прибрать мне помочь. Меня сначала это бесило, а потом я подумала, ну и отлично, хочет пусть моет. Попробуйте по другому посмотреть на вещи, взять какую-то пользу от ситуации.
Также важно, чтоб муж стал вашим союзником. Объяснитесь с ним, скажите депрессия, войти в мое положение и так далее, чтоб он был более расположен к вам.
Дякую, вам за поради, теж не люблю, коли мені хтось допомає, чи каже як мені, чи вчить, як що робити, я якщо стала щось робити, то я маю це зробити сама, не навиджу коли дороблюють після мене, чи допомагають, коли не просять. А свекруха в мене любітель влізти туди куди її не просять. Дуже хоче бути хорошою у всьому, мене це дратує. Я її і по началу дитину не давала в дитини були коліки, вона плакала і та постійно прибігала з своїми порадами, і ще постійно з подругами сиділа на телефоні і розказувала, що тут робиться, що дитина плаче, а я робила так, коли мої діти були маленькі, пройшло вже років 35-45, все змінилося. Мені важко емоційно, я хочу підтримки від чоловіка і каплю розуміння, вчора вона хотіла дитину взяти, я кажу ми йдемо гуляти, що зараз, я кажу да зараз, прибіг чоловік, і зразу то дай дитину хай мама піде погуляє поки ми будемо збиратися, понятно ти знов не хочеш дитину давати її, у своєї мами будеш забирати дитину, ти зараз не даєш, а потім коли тобі треба буде будеш просити, щоб вона з нею посиділа, я вже була зібрана, чесно я не хочу нічого від неї ні допомоги, я хочу розуміння від свого чоловіка, хоча я ніколи не прошу її, я беру дитину з собою і йду куди мені потрібно. В мене таке відчуття складається, що весь світ крутиться біля його мами, що от мама захотіла і я маю все робити, як вона скаже, хоча мою маму він образив, завжди говоре твоя мама командує, твоя мама така, а моя мама хороша, вона просто переживає, заботиться, моя рідна мама навіть не приїжає сюди, ще як приїхала коли я родила і все. Каже якби ви жили самі ми б приїжали, мені так сумно від усього.
@katerinamakovchyk, Нужно, чтоб муж слушался вас. Думаю это реально сделать. Найдите опровержение методикам свекрови и ищите поддержку у мужа. У нас ребёнок спит с нами, потому сплю я всю ночь и кормлю почти не просыпаясь.
Просто вам нужно личное пространство, а она со своими советами лезет и нарушает ваши границы, вот и всё!!! Таблетки вам не помогут и проблему не решат! Вам не хватает ресурса закажем так! Находите для себя хоть час в день без никого и увидете как всё поменяется! Эмоциональное истощение
Дякую, це точно) цілий день вдома, а часу не вистачає, навіть іноді не встигаю поїсти. А так хочеться іноді поспати, почитати книжку, подивитись фільм, пов'язати. А то покормити, передіти, прибрати, постірати, їсти заварити, покупати, спати ложити і день закінчився.
@katerinamakovchyk оо как понимаю, наша жизнь только сейчас начала более менее становится нормальной!!! Целый день как белка в колесе, а тебе ещё сверху со своими советами и распросами!! Найдёте время на себя хоть чуть чуть и всё станет лучше
Ой, як я Вас розумію)) в день лягайте з дитиною спати, все пройде)
Лучшая таблетка сказать ей в лицо как есть что вас выводит из себя.
Я вже говорила неодноразово, її 70 років, людину не перевчиш, вона мені каже ти така обидчива стала.
Распространённая ситуация, когда дети и родители живут вместе.
Но здесь главный вопрос, почему муж не на вашей стороне? Почему ваше эмоциональное спокойствие сейчас для него не главное?